Узагальнено і зіставлений з літературними даними 11-літній досвід виконання діагностичних пункцій печінки під УЗ-контролем. Описано й обґрунтовано підходи до вибору способу пункції й діаметра пункційної голки. Проведено порівняльний аналіз цінності тонкоголкової і трепанбіопсії при гепатитах. Зроблено висновки, що використання УЗД з кольоровим допплерівським картируванням дозволило удосконалити методику одержання матеріалу з печінки у двох направленнях - збільшення діаметра голки і, відповідно, об'єму отриманого матеріалу, та підвищення безпеки і малотравматичности пункції шляхом використання максимально тонких голок для біопсії. Для одержання матеріалу для морфологічної верифікації гепатиту, визначення його етиології, активності й стадії необхідна трепанбіопсія  голкою не тонше 16 G. Для тонкоголкової біопсії, що дає цінну діагностичну інформацію при осередкових поразках печінки, найбільш ефективні голки  типу  Сhіbа з внутрішнім стилетом (мандреном).

На підставі аналізу результатів 1711 пункційних діагностичних і лікувальних втручань на печінці проаналізовано частоту розвитку постпуннкційної геморрагії, що склала 2,7%, визначені фактори ризику й міри профілактики. Визначено, що безперервний УЗ-контроль із застосуванням кольорового допплеровського картирувания дозволяє вчасно виявити кровотечу в зоні пункції, у т.ч. -  безпосередньо протягом пункційного каналу, оцінити характер і масштаби геморрагії, прогнозувати динаміку розвитку й визначати необхідний спектр заходів щодо його купірування. Показано, що застосування допплерографічних методів у порівнянні з В-режимом у контролі пункції веде до  зниження кількості геморрагічних ускладнень в 2,3 рази. Зазначено роль мінімально інвазивних втручань на печінці під УЗ-контролем з допплерографією в підвищенні  ефективності  діагностики й лікування захворювань печінки.

Не выявлено корреляции между гистологическими изменениями при ХВГ и уровнем трансаминаз крови, серологических маркеров гепатита, вирусной нагрузкой и эхографическими характеристиками ткани печени. Установлено, что гистологическое исследование биоптата из печени на сегодняшний день является единственным достоверным способом оценки активности и стадии патологического процесса при ХВГ. Сделан вывод, что при соблюдении методики вмешательства и мер профилактики осложнений ПТБП может и должна быть выполнена каждому пациенту с хроническим вирусным гепатитом.

По результатам аналізу результатів 864 діагностичних і лікувальних черезшкірних пункційних втручань на печінці, виконаних під контролем ультразвуку і комп'ютерної томографії з використанням цифрової рентгенографії, описані підходи до вибору оптимального способу променевої візуалізації. Застосування засобів променевої візуалізації виробляється на 3 етапах: оцінки зони інтересу, навігації втручання, контролю ускладнень і ефективності лікування. Визначено, що ведучим методом контролю втручання є УЗИ, однак його застосування може бути обмежено труднощами візуалізації деяких об'єктів. Для установлення форми, локалізації об'єкта і його зв'язку з внутрішніми органами максимально інформативної є спіральна комп'ютерна томографія з 3D реконструкцією. Рентгенографія може бути інформативної у контролі результативності лікувального втручання. Зроблено висновок, що вибір способу променевої візуалізації повинний здійснюватися з урахуванням локалізації й особливостей зони інтересу, можливостей доступу, мети втручання. Оптимальним є комплексне застосування УЗИ, КТ і рентгенографії на різних етапах виконання діагностичної або лікувальної мінімально інвазивної процедури при дифузійній і осередковій патології печінки.

Вывод: ультразвуковое исследование плевральной полости и последующие пункции под контролем УЗИ позволяют оптимизировать тактику лечения у хирургических больных с осложнениями в виде свободного или отграниченного гидроторакса.

В статье описана краткая история и методика проведения пункционных вмешательств под контролем ультразвука, используемый инструментарий и материалы, приводится статистический анализ зарегистрированных осложнений после производства инвазивных вмешательств. На основании полученных результатов и минимального количества осложнений после выполнения данных процедур делаются выводы о наборе оптимальных требований и противопоказаний к выполнению инвазивных вмешательств для профилактики осложнений и повышения эффективности диагностических и лечебных пункций.