Ехокардіографічне передбачення хірургічної стратегії при мітральній недостатності

Універсальний радіологічний фантом для оцінки точності волюметрії печінки

Мечов Д.С., Бабій Я.С., Щербина О.В., Динник О.Б., Жайворонок М.М.

м.Київ, кафедра радіології Київської медичної академії післядипломної освіти (зав.кафедрою проф. Мечов Д.С.)

 

Вступ

Об'єм печінки та її лінійні розміри - важливі клінічні характеристи, які відображають морфофункціональний стан органу. Оцінка об'єму та лінійних розмірів печінки використовується при пересадках печінки, діагностування гострих та хронічних запальних процесів, дифузних захворювань органу, хворобах накопичення, злоякісних новоутвореннях, хворобах печінкових судин, токсичних ураженнях, хворобах крові та кровотворних судин. На даному етапі, ряд авторів вважають, що лінійні розміри не завжди точно відображають справжні розміри печінки, оскільки вони характеризуються значною індивідуальною мінливістю і багато в чому залежать від конституції людини. Точна оцінка об'єму печінки є одним із головних аспектів на етапі раннього діагностування, встановлення діагнозу, прогнозу, вибору методу лікування, передопераційної підготовки, контролю ефективності лікування та визначення критеріїв перебігу захворювання. Можливості використання мультимодальних радіологічних фантомів для оцінки точності

волюметрії печінки досить широкі, вони особливо корисні в тих випадках, коли з етичних, організаційних або технічних причин неможливо навчитись маніпуляції безпосередньо на пацієнті. Важливою перевагою навчання за допомогою фантому є високий рівень індивідуальної роботи, набуття професійного досвіду. В умовах навчання на фантомах діагностичний процес можливо повторювати необмежене число разів до одержання позитивного результату.

Мета дослідження

Розробити метод та створити універсальний радіологічний фантом для оцінки точності волюметрії печінки на основі сучасних візуалізуючих методів діагностики - ультразвукового дослідження, комп'ютерної томографії та однофотонної емісійної комп'ютерної томографії. Провести порівняльну характеристику точності візуалізуючих методів діагностики при волюметрії печінки та визначити найбільш раціональний метод волюметрії.

Матеріали та методи

Для дослідження використовувався фантом, який був розроблений з оптичнопрозорого пружного еластичного матеріалу, кубічної форми, розміром 190х190х200 мм. Окремо для кожного з променевих методів дослідження, з метою імітації внутрішнього органу, фантом заповнювався контрастною рідиною, яка створювала контрастну візуалізацію. Шляхом наповнення та відбирання контрастної рідини досягали збільшення об'єму фантому, імітуючи, таким чином, динамічні зміни розмірів печінки.

Всі отримані результати досліджень зберігались в форматі DICOM 3.0. Для розрахунків та 3-D моделювання використовувалося програмне забезпечення медичного призначення для обробки візуалізуючих методів діагностики, та програмні модулі робочих станцій: MergeFilm v.1.5, розроблена Merge Healthcare, DicomWorks, розроблена компанією Philippe Puech .

Загальний об'єм фантому печінки був отриманий шляхом сумації об'ємів на кожній з сканограм, враховуючи крок сканування.

Vf = SUMM(Vn) = SUMM(Sn x ln)

де Vf - загальний об'єм, Vn - сума об'ємів на кожній з сканограм, n - кількість сканограм, Sn - площа фантома на сканограмі, ln - крок сканування.

Комп'ютерно-томографічне дослідження проводилось на томографі SeleCT SP, виробництва Marconi (Ізраїль-США). Дослідження фантому проводилося при таких технічних характеристиках: напруга 140 кВ, сила струму 84 мА/с, крок сканування 0,5 мм. Отримані результати, у вигляді серії сканограм, були оброблені шляхом просторового 3-D моделювання та визначення загального об'єму можливостями програмного середовища робочої станції.

Ультразвукове дослідження у сірій шкалі проводилось на сканері EnVisor та HD11, Philips MS, датчики С5-2 конвексного формату з частотами 5-2МГц та лінійного трапецевидного високочастотного сканування L-12-5 та L-12-3 з частотами 3-12МГц. В процесі дослідження фантому було отримано ряд сканограм, на кожній сканограмі проводилось визначення об'єму.

Однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (ОФЕКТ) проводилась на томографі ГКС-301 Т "Тамара", виробництва Україна. Дослідження фантому проводилися при таких технічних характеристиках: матриця збору та відображення інформації 128х128х16 пікселів, 128 проекцій та 64х64х16 пікселів, 64 проекції, повний кут повороту детектора 360?, кроковий режим збору інформації "step and shoot". За сукупністю двовимірних проекцій проводилась реконструкція аксіальних зрізів. Товщина зрізу під час дослідження при 128 проекціях - 3 мм, при 64 проекціях - 6мм. Для реконструкції зрізів використовувався алгоритм зворотної проекції з фільтрацією. Для дослідження застосовувався технецій-99м пертехнетат з енергією випромінювання 140 кЕв, період напіврозпаду Т 1/2 - 6 годин, сумарна активність складала 600 МБк.

Отримані результати у вигляді сканограм були оброблені в програмному забезпеченні робочої станції SPECTWorks.

Як референтні методи використовувались визначення об'єму за методом Архімеда: фантом занурювався в ємність з водою і вимірювався об'єм витісненої ним рідини, за допомогою мірного лабораторного стакану визначався безпосередньо об'єм рідини, яка використовувалася для контрастування.

Результати та їх обговорення

Точно відомий об'єм фантому печінки дозволив вивчити точність волюметрії різних візуалізуючих методів. Найбільш точним методом виявився метод комп'ютерної томографії (точність склала 92%). При застосуванні розробленої нами методики ультразвукової волюметрії фантому печінки, метод виявився менш точним (точність склала 89%). Найменшу точність показав метод однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (чутливість склала 86%).

Цікаво, що об'єму фантому суттєво не впливає на точність волюметрії, показники різниці точності статистично недостовірні (р>0,05).

Висновки

Точна оцінка об'єму печінки дозволить більш детально вивчати різні патологічні стани. Таким чином, нами був розроблений універсальний радіологічний фантом (пріоритетна заявка № u 2005 08944) для оцінки точності волюметрії печінки. Найбільш точним методом волюметрії є комп'ютерна томографія, найменш точним є метод однофотонної емісійної комп'ютерної томографії. Розроблена методика волюметрії за допомогою ультразвукового методу доводить, що метод є найбільш раціональним, як із економічної точки зору, так і з точки зору променевого навантаження.

Визначення інформативності показників сучасних ультразвукових сканерів для оцінки гомеостатичного діапазону реакцій церебральної гемодинаміки

Волянський О.М., Кшановський Е.С., Латко К.М.

Ірпінь, Україна, Ірпінський військовий госпіталь

 

Вступ

Сучасні ультразвукові діагностичні системи здатні визначати значну кількість показників церебральної гемодинаміки. Серед них найбільш поширеними є пікова систолічна, кінцева діастолічна, усереднена за часом максимальна швидкості кровотоку, пульсативний індекс та ін. Однак для визначення гомеостатичного діапазону реакцій мозкових артерій необхідно вибрати один найбільш інформативний показник.

Матеріали та методи

З цією метою було обстежено 30 практично здорових добровольців у віці 26-43 років. Гемодинаміка в середній мозковій артерії досліджувалась за допомогою ультразвукового сканера LOGIQ-500MD (GE MS, США). Для визначення гомеостатичного діапазону реакцій інтракраніальної артерії застосовувались функціональні гіпер- та гіпокапнічні навантаження.

Результаты

Результати досліджень показали різну динаміку окремих показників мозкового кровотоку при функціональних тестах. Так при гіпервентиляції (проба з гіпокапнією), в результаті спазмування артерій відбувалось сповільнення швидкості кровотоку. При цьому в більшій мірі сповільнювалась кінцева діастолічна швидкість кровотоку, в порівнянні з піковою систолічною швидкістю. Різна динаміка вказаних швидкостей приводила також до більш значного зменшення величини усередненої за часом максимальної швидкості кровотоку, в порівнянні з піковою систолічною швидкістю. Коефіцієнт реактивності при гіпокапнічній пробі, розрахований з застосуванням усередненої за часом максимальної швидкості кровотоку рівнявся 0,66±0,05, а за даними динаміки пікової систолічної швидкості 0,89±0,06 (Р<0.05). Це свідчить про те, що показник усередненої за часом максимальної швидкості кровотоку при функціональному навантаженні з гіпервентиляцією є найбільш інформативним. Тому для визначення гомеостатичного діапазону

реакцій церебральних артерій доцільно використовувати показник усередненої за часом максимальної швидкості кровотоку, який інтегрально віддзеркалює динаміку всіх складових допплерівського спектру.

Пример роли ультразвуковой семиотики как основания для возможного исключения использования неверифицированных диагнозов и неадекватных методов лечения

С.И.Бекало, Т.П.Бекало

Николаев, Украина, диагностический центр ЧП "Аксон" (директор С.И.Бекало)

 

Вступление

Достаточно широко распространенные в неврологической практике состояния, характеризующиеся пароксизмами системного головокружения, тошноты и рвоты, которые усугубляются переменой позы пациента, часто формулируются диагнозом

"шейный остеохондроз, синдром позвоночной артерии" (ПА). В МКБ-10 в классе заболеваний костно-мышечной системы и соединительной ткани, среди различных видов дорсопатий (М40 - М54) синдрому ПА соответствует не остеохондроз (М42), а спондилез (М47), в частности - "синдромы сдавления передней спинальной или позвоночной артерии" (М47.0+). Среди болезней нервной системы этим синдромам отвечает в качестве дополнения код G99.2* (миелопатия), хотя на практике следствием "синдрома ПА", как правило, подразумевается патология не спинного, а головного мозга, в частности - его ствола и мозжечка. С позиций доказательной медицины для установления синдрома сдавления ПА, несомненно, недостаточно лишь традиционно производимого рентгенологического исследования шейного отдела позвоночника. Требует подтверждения визуализирующими ПА методами факт ее сдавления, приводящий к нарушению гемодинамики в ней. Наиболее доступным и информативным среди этих методов является ультразвуковое

исследование, включающее как 2D-режим для установления источника сдавления и его конкретной локализации, так и различные допплеровские опции для оценки гемодинамики в ПА.

Материалы и методы

Нами обследованы брахиоцефальные артерии у 5000 пациента в возрасте от 6 до 85 лет, из которых 492 (9,84 %) направлены на обследование с диагнозами

"шейный остеохондроз, синдром ПА" или "ДДПП, синдром ПА". Применялся портативный ультразвуковой аппарат SonoSite 180plus c линейным датчиком, работающим на частотах 5-10мГц со следующими режимами сканирования: 2D, энергетический допплер, спектральный допплер.

Результаты

У 946 обследованных (18,9%) зафиксирована асимметрия (свыше 30%) диаметров ПА, у 351 (7,02%) - гипоплазия одной из них (от 0,9 до 1,9мм) с частым нарушением гемодинамики (ЛСК <20см/с), у 142 (2,84%) - непрямолинейность хода, у 120 (2,4%) - аномально высокое вхождение в канал поперечных отростков, у 10 (0,2%) - отсутствие цветового картирования и спектра в V1 и выше (вероятна экстравазальная компрессия лимфоузлами у тубинфицированных детей), по одному случаю: островковое разделение, формирование ПА из двух корней, значительная деформация после ушивания травматического дефекта. Приведенные нами виды наиболее частой патологии ПА соответствуют данным литературы как в области УЗ-диагностики, так и морфологии. Нами не обнаружено случаев экстравазальной компрессии ПА костными и соединительнотканными образованиями в канале поперечных отростков.

Выводы

Т.о., на наш взгляд, существует проблема гипердиагностики синдрома ПА и его несоответствия содержанию МКБ-10. Помимо классификационных и диагностических аспектов (важная тема - дифференциальная диагностика с лабиринтитом) , это приводит к неадекватному лечению, в частности - применению мануальной терапии для якобы "освобождения" ПА от

"сдавления". Данный метод может приводить к сосудистым осложнениям, учитывая высокую частоту аномалий ПА. Мы допускаем существование разных точек зрения на эту проблему, однако врачи-эксперты при наступлении страхового случая будут, без сомнения, руководствоваться не частными, пусть даже - авторитетными, мнениями, а МКБ и стандартами диагностики и лечения.

Выявляемость и топография расселения на слизистой желудка хеликобактерной инфекции у больных с сочетанной патологией жёлчного пузыря и сосудов нижних конечностей

А.А. Авраменко, Т.П. Бекало, А.П. Чеботарёв, П.Н. Удовиченко, Л.Н. Безрученко

г.Николаев, Украина, Проблемная лаборатория по вопросам хеликобактериоза 3-ей горбольницы (руководитель к.м.н. А.А. Авраменко)

 

Вступление

Ряд исследователей, изучающих роль Helicobacter pylori (НР) в формировании хронического гастрита (ХГ) типа В, отмечают и параллельные изменения в жёлчном пузыре в виде хронического холецистита с наличием конкрементов, т.е. желчнокаменной болезни (ЖКБ). Учитывая принадлежность желудка и жёлчного пузыря к одной системе - желудочно-кишечному тракту (ЖКТ), интерес представляет и влияние длительно протекающего ХГ типа В на формирование заболеваний других систем и, в частности, сердечно-сосудистой системы, а именно - облитерирующего атеросклероза сосудов нижних конечностей (ОАСНК)

Материалы и методы

Было комплексно обследовано 37 больных в возрасте от 56-ти до 69-ти лет со стажем заболевания ХГ от 20 до 37 лет, ОАСНК - от 5-ти до 14-ти лет и ЖКБ - от 1 года до 3-х лет. Все обследованные были лицами мужского пола. Сроки обострения ХГ колебались от 5-ти дней до 1-го месяца.

Верификация состояния верхних отделов ЖКТ проводилась путём реализации процедуры эзофагогастродуоденоскопии при помощи эндоскопа "UGI FP-7" фирмы "Фуджинон" (Япония). Наличие и степень обсеменения слизистой желудка НР-инфекцией определялись, исходя из мировых требований, двумя методами: путём проведения теста на уреазную активность и микроскопированием окрашенных по Гимза мазков-отпечатков, материал для которых брался во время проведения эндоскопии из средних третей антрального отдела и тела желудка по большой и малой кривизне. Обследование состояния органов брюшной полости (ОБП) осуществлялось при помощи аппарата ультразвуковой диагностики "Алока- 680", а состояние кровообращения сосудов нижних конечностей проводилось при помощи прибора

"Спектрадоп" по общепринятым методикам. Исследования органов ЖКТ проводились в утренние часы, натощак, через 12-14 часов после последнего приёма пищи.

Результаты

У всех больных при эндоскопическом обследовании было подтверждёно наличие ХГ в активной фазе. У 16 (43,2%) пациентов была выявлена рубцовая деформация в луковице 12-ти перстной кишки. При тестировании на НР-инфекцию в 100% случаев был подтверждён тип гастрита - тип В при разной степени обсеменения - от (+) до (+++). По топографии расселения НР в антральном отделе была выявлена у 15 (40,5 %) больных, в то время как в теле желудка - у 37 (100%), где концентрация НР-инфекции - (+++) - была отмечена у 35 (94,6%) При проведении ультразвукового обследования ОБП в 100% было подтверждено наличие конкрементов в жёлчном пузыре (количество - от 1 до 10; размеры - от 7 до 20 мм). При исследовании состояния сосудов нижних конечностей у всех обследованных в100% был выявлен ОАСНК I I - I I I степени.

Выводы

100% выявляемость НР в теле желудка является отражением поздней стадии развития ХГ типа В, когда уже развивается пангастрит. Длительное нарушение нормального процесса пищеварения, связанное с токсическим воздействием, а также дисгормонозом, который возникает под влиянием НР-инфекции, нарушает обмен веществ в организме и приводит к формированию заболеваний как органов ЖКТ, так и системы кровообращения.

Особенности портального кровообращения у больных циррозом печени

Ангелич Г., B.Морару, М.Гайдэу, В.Царэлунгэ, Т.Секания

г.Кишинев, Реcпублика Молдова, НИЛ Гепатохирургии ГУМФ. Н.А.Тестемицану

 

Вступление

Изменения портальной гемодинамики у больных циррозом печени (ЦП) до настоящего времени недостаточно изучены. В связи с этим представляется целесообразным определение параметров портального кровообращения при данной патологии.

Цель

Целью исследования явилось неинвазивное изучение гемодинамики портального русла при циррозе печени в зависимости от компенсаторных резервов.

Материалы и методы

УЗИ-допплерфлоуметрически были исследованы параметры портальной гемодинамики (площадь сечения coсуда-ПС, скорость -СК, обьем -ОК и индекс застоя портальной вены- ИЗ) у 352 больных ЦП (Child A/B/C- 109/137/106) и в котрольной группе из 22 здоровых лиц.

Индекс застоя (coотношение площади сосудистого сечения к обьему кровотока) определялся согласно Moryiashu F. (1986).

Результаты

Данные допплерфлоуметрических исследований сплено-портальной гемодинамики в указанных функциональных группах приведены в таблице:

Показатель	Контроль	Сhild A	Child B	Child C
ПC,mm2	109,1+/-5,2	175,6+/-5,6	224,8+/-6,2	193,2+/-6,2
СК,см/cек	12,95+/-0,59	10,29+/-0,32	10,96+/-0,29	9,4+/-0,33
ОК,мл/мин	854,1+/-50,9	1079,1+/-50,5	1465,4+/-55,5	1085,4+/-56,3
ИЗ,см/сек-1	0,088+/-0,0061	0,190+/-0,009	0,229+/-0,001	0,232+/-0,012

Cравнительный анализ установил достоверное прогрессивное снижение скорости воротного кровообращения у больных ЦП с одновременным усилением явлений застоя в портальной вене в сравнении с контрольной группой. (P<0.05).

Выявлено постепенное увеличение площади сечения воротной вены (отражение роста портального давления) и нарастание обьемного воротного кровотока у больных с компенсированным (Child A) и субкомпенсированным (Child B) ЦП с последующим существенным уменьшением этих показателей у декомпенсированных (Child C) больных.

Выводы

Проведенные исследования указывают на значительные изменения объемно-скоростных показателей портального кровотока у больных ЦП в срвнении со здоровыми лицами. Уменьшение функциональных резервов печени сопровождается гипердинамическим состоянием воротного кровообращения с прогрессивным нарастанием явлений застоя в воротной вене.

Структурні особливості щитовидної залози у дітей пубертатного періоду з нормальною масою тіла та з її надлишком

Боярська О.Я., О.В. Копилова, С.К. Гаєва

Київ, Україна, Науковий центр радіаційної медицини АМН України

 

Вступ

В періоді пубертатного розвитку функціональна перенапруга нейроендокринної системи та її недостатні резерви визначають підвищену чутливість ендокринних залоз дітей до дії ушкоджуючих чинників. Напружене функціонування щитовидної залози спроможне не лише детермінувати, але і бути прямою причиною формування патологічних станів.

Одним з головних проявів пубертатного диспітуітаризму є порушення жирового обміну, зокрема, розвиток ожиріння.

Мета

Метою дослідження було вивчення структурних особливостей щитовидної залози у дітей пубертатного періоду з нормальною масою тіла та з її надлишком.

Матеріали та методи

Проводилось обстеження дітей народжених від учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та групи порівняння (мешканці м.Києва та Київської області).

Результати

За клінічними та лабораторними даними у дітей і підлітків з нормальною та надлишковою масою тіла були відсутні ознаки порушення функції щитовидної залози.

Для визначення структурних особливостей щитовидної залози у вищеозначеної групи дітей проводилась ультрасонографія.

У дітей, народжених від учасників ліквідації аварії на ЧАЕС з надлишковою масою тіла об`єм щитовидної залози становив 11.2±1.23 , з нормальною - 12.6±1.67. В групі порівняння різниці в об`ємі щитовидної залози в залежності від маси тіла не встановлено.

При ультрасонографічному дослідженні дітей, народжених від учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, ехогенність тканини щитовидної залози була не змінена, проте в групі з надлишковою масою тіла відмічалась тенденція до її підвищення.

При визначенні структури щитовидної залози найчастіше відмічалися зміни у вигляді крапчастих та лінійних дрібних (до 3 - 4 мм) ехопозитивних включень, що особливо притаманно дітям з надлишковою масою тіла. Наявність ехопозитивних включень та поява лінійних структур підвищеної ехогенності можуть призводити до ущільнення щитовидної залози критерієм чого і є підвищення ехогенності тканини.

При ультрасонографії щитовидної залози, яке проводилося 32 підліткам групи порівняння, виявлено аналогічні дані. Цим підтверджуються наші припущення, що діти з надмірною масою тіла незалежно від категорії нагляду, мають зміни в щитовидній залозі, які здатні призводити до її дисфункції, що може посилювати дисметаболічні розлади в періоді пубертації.

При співставленні результатів ультразвукового дослідження дітей, народжених від учасників аварії на ЧАЕС та групи порівняння визначена односпрямованність змін у щитовидній залозі. Однак, у дітей з надлишковою масою тіла визначена тенденція до зменшення об`єму щитовидної залози, наявність більш значних структурних змін у вигляді крапчастих та лінійних ехопозитивних включень, які спроможні ущільнювати її. Такі зміни можуть спричинити дисфункціональні порушення щитовидної залози, що призводить до розвитку прихованої тиреоїдної недостатності.

Висновки

На наш погляд, діти з надлишковою масою тіла потребують не лише загального обстеження, а й визначення морфо-функціонального стану щитовидної залози для оптимізації процесу лікування порушень жирового обміну на тлі гормональної дисфункції в пубертатному періоді.

Допплерографічна діагностика порушення прохідності черевного стовбура та верхньої мезентеріальної артерії

Буймістр Н.І., Ткач Є.П.

м.Чернівці, Україна, Чернівецький обласний діагностичний центр, Буковинський державний медичний університет

 

Вступ

Складність допплерографічної діагностики атеросклеротичного ураження черевного стовбура, мезентеріальних артерій, що перебігає з ознаками хронічної ішемічної хвороби кишечника часто полягає у відсутності діагностично значимих порушень кровоплину поза періодом травлення (навантаження) на органи травного каналу. Тому для покращення візуалізації вказаних судин було застосовано стандартне вуглеводне навантаження, методика якого визнана пріоритетною.

Матеріали та методи

Було обстежено 30 пацієнтів на ішемічну хворобу серця з ознаками атеросклеротичного ураження мезентеріальних артерій (АУМА) (основна група) та 12 практично здорових осіб (група контролю). Допплерографічні дослідження проводили за допомогою ультразвукового діагностичного приладу

"АU4 IDEA" № 20137 BIOMEDICA (Італія) за загальноприйнятими методиками. Для коректної реєстрації спектрограм кровоплину контрольний об'єм розміщувався в тих сегментах судин, де кути між анатомічним ходом судини та ультразвуковим променем не перевищували 60?. В дослідженні було використано провокаційне ентеральне глюкозне навантаження (50 г глюкози в 200 мл кип'яченої води) натще. До та після (через 45-60 хв) навантаження реєструвались параметри імпульснохвильової допплерографії: пікова систолічна, кінцева діастолічна, середня швидкості кровоплину, індекс резистивності та пульсаційний індекс черевного стовбура (ЧС), верхньої мезентеріальної артерії (ВМА).

Результаты

Порівнюючи рівні приросту показників кровоплину у ЧС в умовах підвищеної функціональної активності кишечника у основній та контрольній групах встановлено достовірно вищий рівень приросту пікової систолічної швидкості у пацієнтів на ІХС з клінічними ознаками АУМА (139,21± 5,35% проти 112,83±1,73) (p<0,001), кінцева діастолічна швидкість інтенсивніше наростала в контрольній групі (136,39 %) у порівнянні з оcновною (126,17%) (p>0,05).

У ВМА на фоні провокативної вуглеводневої проби в основній групі встановлено достовірно вищий рівень приросту пікової систолічної швидкості (142,21±9,38% проти 103,14±4,64% у контрольній групі) (p<0,001), кінцева діастолічна швидкість більш істотно наростала у групі практично здорових осіб (241,73±22,38% проти 131,13±6,26%) (p<0,001).

Проводячи якісний аналіз допплерограм встановлено, що у пацієнтів контрольної групи при проведенні навантажувальної проби глюкозою, зростають лінійні параметри швидкості кровоплину в ЧС та ВМА в основному за рахунок діастолічного компоненту, знижуються величини індексів резистивності та пульсативності. У пацієнтів основної групи зареєстрована інша закономірність змін динаміки кровоплину за результатами проведення навантаження: зростають лінійні параметри швидкості кровоплину в основному за рахунок систолічного компоненту та середньої швидкості кровоплину (остання раніше реагує на зміни просвіту та тонусу судин), збільшуються величини індексів резистивності та пульсативності, які відображають стан судинного опору, що свідчить про зміни стану регіонарного судинного русла та порушення прохідності ЧС та ВМА.

Висновки

Маркерами порушення прохідності черевного стовбура та верхньої мезентеріальної артерії при їх атеросклеротичному ураженні є зменшення питомої ваги діастолічного компоненту допплерограми на фоні зростання пікової систолічної та середньої швидкостей кровоплину, зростання індексів резистивності та пульсативності в динаміці вуглеводного навантаження.