УАФУД-УДК 2019 10 - 11 жовтня 2019р., Будинок Кино, м.Киів.

Детальніше... >

Ультразвукова діагностика тазових перитонеальних спайок жінок (тпсж)

 

Вступ

Частота перитонеальних спайок (ПС) у жінок зростає з кожним роком (Веропотвелян П.М. та співавт., 2001). У гінекологічній практиці група хворих з наявністю ПС має питому вагу та розповсюдженість (Венцківський Б.М., 2002; Грищенко В.І. та співавт., 2000; Запорожан В.М. та співавт., 2000). Труднощі діагностики спайок у малому тазі потребують застосування нових неінвазивних економічно доступних диференціально діагностичних критерієв при визначенні ТПСЖ. Найбільш доступним методом є ультразвуковий.

Матеріали та методи

У дослідження було включено 126 жінок із запальними процесами ор­га­нів малого таза: гострим неспецифічним сальпінгоофоритом та загост­рен­ням хронічного сальпінгоофориту. Крім того, жінки різнилися за наявніс­тю чи відсутністю спайкової хвороби. Для з’ясування локалізації та поширення патологічного процесу у хворих проводили трансабдомінальне та трансвагінальне ехографічне дослідження органів малого таза за допомогою апарата “Aloka SSD - 630” (Японія); оцінювали форму і розміри матки, яєчників, наявність ПС, що візуалізуються як ехонегативні включення, їхню локалізацію і розміри. Нами використано двоетапне дослідження - пролонговану поліпози­цій­ну ехолокацію (оглядову - ОУЗД та трансвагінальне - ТУЗД). Двоетапне дослідження дозволяє візуалізувати спайки, товщина яких не менше 2 мм. Нами при проведенні ТУЗД використовувався метод поступового зменшення чутливості прибора, що дало можливість у пацієнток з хронічними сальпінгоофоритами (ХСО) чітко візуалізува­ти рубцові зміни у малому

тазі.

Результати

Серед обстежених жінок лінійні спайки візуалізуються у 22 (34,9%), невеличкі поодинокі - у 37 (58,7%) пацієнток та дрібно-краплинні спайки - у 8 (6,4%). Дифузний параоваріальний фіброз, якому притаманні припаювання яєчників до матки, був діагностований нами у 30 (47,6%) хворих. Крім того, у 18 (28,6%) жінок нами знайдено значну анатомічну віддаленість яєчни­ків від матки (понад 50-70 мм). У всіх цих випадках було зареєстроване відхилення тіла матки у бік зміщення яєчника. При вираженості клінічних проявлень загострення ХСО (23 - 36,5%) нами також було виявлено скоплення запального ексудату в заматково-зашиїчному просторі та розширення параметральних венозних сплетень. Для верифікації ультразвукового діагнозу ТПСЖ у 27 (21,4%) жінок із загальної кількості обстежених нами було виконано лапароскопію. Проведені лапароскопічні паралелі показали, що у всіх жінок, яким за даними УЗД та дворучного гінекологічного обстеження було встановлено наявність спайок у малому тазі, діагноз ТПСЖ підтверджено.

Висновки

Інформативність комплексного обстеження у складі дворучного гінекологічного обстеження та пролонгованої поліпози­цій­ної ехолокації зі застосуванням методу поступового зменшення чутливості при­бора при виявленні спайок досягає майже 100%. Використання цього методу дозволяє в найкоротший термін та з максимальною точністю встановити нозологічну належність патологічного процесу, оцінити ступінь анатомічних змін, здійснити об’єктивний контроль за ефективністю лікування.