Діагностика внутрішнього ендометріозу

 

Вступ

Діагностика ендометріозу залишається проблемою гінекології, незважаючи на значний прогрес в методах дослідження. Опрацювання клінічного матеріалу та виділення характерних ознак, як критеріїв діагностики внутрішнього ендометріозу за допомогою УЗД, є потребою практичної медицини і деякі з цих питань були предметом нашого дослідження.

Матеріали та методи

Матеріалом дослідження були дані обстеження 75 хворих жінок віком від 18 до 46 років (середній вік - 35,6 років). Всі жінки були скеровані на ультразвукове обстеження з підозрою на наявність ендометріозу. Клінічні симптоми, що переважали у цих хворих були: збільшення розмірів матки, помірні виділення в пре- та після менструальному періоді, біль в період менструації, часом дуже інтенсивний, часто головний біль в предменстуральному періоді, відчуття дискомфорту, досить часто неплідність. Для обстеження застосовувались транс абдомінальна та трансвагінальна методики. Використовувалися апарати «Aloka-630» та «MYSONO 201» з датчиками 3,5 МГц та 5 МГц. Визначались розмір та положення матки, розташування та розмір яйників, по можливості - товщина та структура ендомерію, фолікулярний апарат. Обстеження проводилося в кінці другої фази менструального циклу та в перші дні після менструації.

Результати

У всіх хворих відмічено побільшення матки, потовщення її задньої стінки. В міометрії відмічалися різного роду зони підвищеної неоднорідної щільності, трубчасті структури різного діаметру, визначалися утвори округлої форми діаметром від 2 до 6 мм. Також мали місце порожнини з рідинним вмістом різної форми та розмірів. В ендометрії визначалися зони нерівномірної товщини зі зниженим або посиленим ехосигналом величиною від 2 до 5 мм. Найбільш чітка УЗД- картина була в перші два-три дні менструального циклу. У 46 жінок (62%) внутрішній ендометріоз поєднувався з міомою матки. При УЗД відмічено гіпертрофію маткових м`язів, ймовірно за рахунок ендометріальної тканини. В діагностиці ендметріозу враховувалась подібність його картини до такої ж при міомі матки. Основною відмінністю було те, що міома матки мала знижену ехогенність, а аденоміозний вузол вузлової форми ендметріозу мав підвищену ехогенність. Крім того, кістозні включення в міоматозних вузлах переважно є розширеними судинами, а в аденоміозних

- це ендометріоїдні кістозні включення. В доступних випадках для уточнення використовувалась допплерометрія. В міоматозних вузлах часом вдавалося визначити кровоток, який відсутній в аденоміозних вузлах. У випадках неясної картини УЗД діагноз ґрунтувався з врахуванням клінічних даних та лапаро- та гістероскопії.

Висновки

Внутрішній ендометріоз має характерні ознаки, що досить добре визначаються при УЗД. Труднощі діагностики ендометріозу виникають у випадку поєднання його з міомою матки. Ретельне дослідження з використанням допплерометрії дозволяє в ряду випадків диференціювати аденоміому від міоматозного вузла. У випадках недостатньо достовірної ехокартини для встановлення діагнозу ендометріозу перевага повинна надаватися клінічним ознакам і даним інших методів дослідження.