Сучасні можливості ультразвукової діагностики раку щитовидної залози
Вступ
Згідно недавніх досліджень вузлові утвореня в щитовидній залозі, більшість з яких є доброякісними, визначають у 1,5-6,4% загальної популяції. Нові технології створили апаратуру високої роздільної здатності з кольоровим (КД) та енергетичним Допплером (ЕД), що дають можливість отримати детальну інформацію про структуру вузлів, але не можуть відповісти на питання про функцію чи гістопатологію. Незважаючи на це, діагноз може бути передбачений з аналізу ехоструктури і характеру васкуляризації вузла. Ще важливіша роль діагностичного УЗ полягає у проведені контрольованих УЗ тонкоголкових аспіраційних біопсій. Метою дослідження є оцінка допомоги КД та контрольованих УЗ аспіраційних біопсій у диференціації доброякісних та злоякісних новоутворів щитовидної залози.
Матеріали та методи
проведено порівняння ефективності ультрасонографії двох груп хворих з патологією щитовидної залози за період 1995-1999 та 2000-2003 роки. В першій групі (1850 пацієнтів) для дослідження застосовували ультразвуковий апарат фірми Aloka-630 з використанням трансдюсера 5 МГц. Для обстеження пацієнтів другої групи (2230 пацієнтів) застосовувався ультразвуковий апарат Acuson 128 XP з використанням трансдюсера 7 МГц. Всім особам у цій вибірці проводили хірургічне лікування. Діагноз раку верифікували шляхом гістологічного дослідження видаленої залози.
Результати
У першій групі точність, чутливість і специфічність діагностики ракових вузлів відповідно становили 40,4 %, 45,1 % та 35,7 %. У 118 осіб другої групи дані ультразвукового обстеження вказували на можливість раку щитовидної залози, з них наступна біопсія, чи післяопераційне гістологічне дослідження підтвердили рак у 31 випадку. У 30 пацієнтів отримано сонографічно переконливу картину раку щитовидної залози, з них у 28 пацієнтів діагноз підтверджений на операції. 130 пацієнтам проведено контрольовану ультразвуком пункційну біопсію підозрілих на рак вузлів. Результати досліджень класифікували за такими категоріями: 1 - негативні (не визначено ракових клітин); 2 - позитивні щодо злоякісності; 3 - підозрілі на малігнізацію;4-неінформативні. У 18 пацієнтів досліджуваний матеріал визначено як підозрілий на малігнізацію. Усім цим хворим застосовано оперативне втручання, ракову природу захворювання визначено у 10 з них. 28 пацієнтам 4 категорії неінформативних досліджень проведено повторні селективні
пункції з солідної частини утворень. У загальному точність тонкоголкових аспіраційних біопсій досягала 91 %. Для диференціації доброякісних вузлуватих утворень від злоякісних застосовували окремі ультразвукові симптоми, що створюють загальну сонографічну картину. Застосування кольорового та ЕД у пацієнтів другої групи дозволило визначити характерні для злоякісного процесу та для токсичної аденоми особливості васкуляризації. Суттєвих переваг при визначенні "густини"
васкуляризації за допомогою ЕД не було зауважено. Крім цього, ЕД має значну інерцію і вимагає більше часу на дослідження.
Висновки
Застосування КД збільшило точність сонографічної діагностики раку до 74,8%. Використання УЗ-направленої біопсії підвищило загальну точність діагностики раку щитовидної залози до 91 %.