Ультразвукове дуплексне сканування у діагностичній програмі ускладнених форм хронічної венозної недостатності
Вступ
Протягом тривалого часу хронічна венозна недостатність (ХВН) нижніх кінцівок залишається значною проблемою з погляду вивчення як сутності захворювання, так і методів його лікування. Незважаючи на те, що цій досить важкій патології присвячені наукові праці багатьох вчених, ціла низка питань дігностики ще не знайшла свого вирішення. Метою цього дослідження було з'ясувати діагностичні можливості ультразвукового дуплексного скенування (УЗДС) для вибору оптимальної лікувальної тактики ХВН.
Матеріали та методи
Проведено аналіз діагностики і лікування 107 хворих з ХВН, ускладненою дерматолімфангіоаденітом (ДЛА), у відділенні хірургії судин Львівської обласної клінічної лікарні за період 1994-2003 р.р. Всі 107 пацієнтів за даними УЗДС мали уражений стегново-підколінний сегмент глибоких вен та явища варикозного розширення підшкірних вен, ускладнені ДЛА. Пацієнтів розділили згідно з Міжнародною класифікацією хронічної венозної недостатності СEAP (American Venous Forum International Society of Vascular Surgery, 1994) на дві групи. Перша група: 58 хворих, трофічні зміни шкіри але без виразки, що за класифікацією відповідає C4ESAD13,14S2,3PRO13,14R2,3. Друга група: 49 пацієнтів, загоєна виразка, що відповідає C5ESAD13,14S2,3PRO13,14R2,3.
Результати
За допомогою УЗДС вдається в усіх випадках визначити кількісні показники кровоплину, характер ураження вен, стан та функцію клапанів, гемодинаміку вено-венозного скиду в нижніх кінцівках. Для оцінки стану ураженого сегмента венозного русла, крім класичних якісних ультразвукових критеріїв, визначали кількісні показники антеградного кровоплину, які корелювали зі ступенем венозної недостатності. Аналіз цих показників показав, що найважчі розлади венозного відтоку виявляють у пацієнтів з оклюзійними ураженнями та частковою реканалізацією глибоких вен. Показники венозного кровоплину були значно кращими у хворих з повною реканалізацією вен. Ми переконалися, що роль великої підшкірної вени в якості колатералі, яка компенсує порушення венозного відтоку, суттєва тільки при пролонгованій облітерації глибоких вен. Точність діагностики посттромботичних уражень клубово-стегнового сегменту складала 92%, стегново-підколінного - 96%, підколінно-гомілкового - 78%. Результати індикації неспроможних комунікантних
вен гомілки співпали з результатами інтраопераційних досліджень у 93% випадків.
Висновки
- Оптимальним неінвазивним методом дослідження венозної системи є УЗДС.
- Встановлені за допомогою функціональних тестів кількісні характеристики венозного кровоплину дають можливість конкретизувати показання до реконструктивно-корегуючих операцій на венах.
- Використання УЗДС допомагає у точній топічній діагностиці ХВН, чого вимагає класифікація CEAP.