Пункційно-дренуючі втручання при ускладнених формах гострого деструктивного панкреатиту.
Вступ
Використання пункційно-дренуючих втручань при гострих панкреатитах зумовлено тяжким загальним станом при виражених поліморбідних проявах захворювання у людей різного віку. Мета обстеження. З'ясувати особливості взастосування малоінвазивних (пункційно-дренуючих) втручань під контролем ультразвукового датчика при гострих панкреатитах за наявності гнійно-некротичних ускладнень.
Матеріали та методи
На УЗ апаратах проводили виміри голівки, тіла та хвоста, оцінювали характер змін в паренхімі підшлункової залози та парапанкреатичній клітковині. З'ясовували наявність рідинного вмісту в сальниковій сумці, в черевній та плевральних порожнинах. Проводили черезшкірні пункції патологічних вогнищ під контролем УЗ з метою подальшого бактеріологічного дослідження для визначення можливого інфікування некротичного панкреатиту та визначали топографію абсцедування. Пункційні втручання здіснювали під УЗ контролем на апараті TOSHIBA SAL - 35 A. Після вибору найбільш доцільної траєкторії проводилась пункція голками G 18-22 та здійснювали дренування згідно методики Сельдінгера з використанням стилет-катетера. Виконували бактеріологічне та біохімічне дослідження пункційного аспірату. Проводили багаторазові санаційні промивання порожнини абсцесу розчинами антисептиків, які завершували введенням антибіотиків в разових дозах з врахування антибіотикограм.
Результати
УЗ картина при гострих панкреатитах характеризувалася збільшенням розмірів ушкоджених ділянок підшлункової. залози, ехогенність її паренхіми зменшувалася, а при деструктивних змінах виникали ділянки гідрофільності в паренхімі залози та в парапанкреатичній клітковині. Додатковим тестом диференційної діагностики вираженості патологічного процесу при гострому панкреатиті є гістограмний аналіз. Зменшення кількості складових гістограми та підвищення її амплітуди є проявом прогресування процесу. Монотонний та високоамплітудний характер гістограми вказує на гідрофільний вміст в підшлунковій залозі. При дренуванні абсцесів встановлювали аспіраційно-промивноу систему. Через 3 - 5 діб після проведення пункційного дренування порожнина абсцесу зменшувалася в об'ємі, що підтверджувалося даними УЗО та фістулографії (12 хворих), покращувались клініко-лабораторні показники. У 9 хворих за відсутності адекватного дренування здійснювали переміщення дренажів під контролем УЗО. У 18 пацієнтів пункційно-дренуючі
втручання стали остаточним методом лікування, що підтверджувалось результатами динамічного УЗ та рентген-контролем. Лише у 3 хворих спостерігали рецидив абсцедування через 3 - 6 міс. Більш тривале перебування 7 хворих в стаціонарі зумовлено наявністю кількох або поодиноких об'ємних абсцесів (6 хворих). При довготривалому дренуванні абсцесів (у 5 хворих) тільки у двох із них довелося виконати радикальне оперативне втручання після зменшення в розмірах порожнини абсцесу та покращення загального стану хворих.
Висновок
Проведення пункційно-дренуючих втручань є високоефективним методом лікування хворих з тяжким перебігом захворювання при гнійно-некротичних формах гострого деструктивного панкреатиту.