ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОТЕЛІЙЗАЛЕЖНОЇ ВАЗОДИЛЯТАЦІЇ У ХВОРИХ НА ДІАБЕТИЧНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ОСНОВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
Пашковська Н.В., Гінгуляк М.О., Кривич В.О., Гінгуляк О.М.
Буковинський державний медичний університет, Обласний медичний діагностичний центр, Обласна клінічна лікарня, Чернівці
Вступ. Загальновідомо, що однією з провідних причин цереброваскулярної патології є цукровий діабет (ЦД), оскільки хронічна гіперглікемія сприяє виникненню комплексу метаболічних та судинних змін головного мозку, що прийнято називати діабетичною енцефалопатією. Під останньою розуміють стійку церебральну патологію, яка виникає внаслідок гострих, підгострих і хронічних діабетичних обмінних і судинних порушень, що клінічно проявляються неврозоподібними й психоподібними дефектами, органічною неврологічною й вегетативною церебральною симптоматикою. Однією з найважливіших ланок патогенезу хронічних ускладнень ЦД є пошкодження судинного ендотелію. Водночас питання залежності ступеня ендотеліальної дисфункції у хворих на діабетичну енцефалопатію від типу основного захворювання залишається поза увагою дослідників.
Метою дослідження було з’ясувати особливості ендотеліальної дисфункції у хворих на діабетичну енцефалопатію залежно від типу основного захворювання.
Матеріал і методи. Обстежено 25 хворих на ДЕ, що перебували на лікуванні в стаціонарному відділенні Чернівецького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру, неврологічному відділенні Чернівецької обласної психіатричної лікарні, та 16 практично здорових осіб, що склали контрольну групу. ДЕ було встановлено у 11 хворих на ЦД типу 1 (1 група) та у 16 пацієнтів з ЦД типу 2 (2 група).
Діагноз енцефалопатії встановлювався на підставі скарг, анамнестичних даних, об’єктивного ендокринологічного, неврологічного та психічного статусу, даних допплерографії магістральних артерій голови, комп’ютерної рентгенівської та магнітно-резонансної томографії, загальноприйнятих лабораторних методик.
Для визначення ступеня прояву ендотеліальної дисфункції вивчався показник ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) плечової артерії. ЕЗВД оцінювали за даними тесту Целермаєра - Соренсена із застосуванням дупплексної ультразвукової допплерографії (система “EnVisor HD” (Philips, USA) плечової артерії у стані спокою та за реактивної гіперемії.
Результати. Показник ЕЗВД у здорових осіб був у межах норми і складав 10,8±0,51%.
За діабетичної енцефалопатії показник ЕЗВД зменшувався більш, ніж вдвічі (4,9±0,23%) порівняно з контролем (Р<0,001).
ЕЗВД більше порушувалася за ЦД типу 2 (4,5±0,29%, Р<0,05), ніж за ЦД типу 1 (5,5±0,31%), що вказує на більшу ступінь ураження судинного ендотелію за інсулінонезалежного ЦД.
Зміни показника ЕЗВД, на нашу думку, пов’язано з тим, що у підвищених концентраціях глюкоза надає безпосередньої токсичної дії на ендотеліальні клітини судин. Цей токсичний ефект може призвести до зменшення ендотелійзалежного розслаблення судин, збільшення вазоконстрикції, стимуляції гіперплазії клітин гладеньких м’язів, ремоделювання судин і розвитку атеросклерозу.
Висновки. Діабетична енцефалопатія супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції, особливо за цукрового діабету типу 2, що вказує на необхідність розробки ефективних засобів корекції виявленних змін.