ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ПЕЧІНКИ ПРИ ЇЇ ХРОНІЧНИХ ДИФУЗНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
Динник О.Б., Мишанич О.М., Мостовий С.Є., Сівак В.В.
Медичне науково-практичне об’єднання “Медбуд”,
кафедра променевої діагностики НМАПО ім. П.Л. Шупика,
відділ клінічної патофізіології Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України, Київ
Вступ. З позиції ролі в кооперації п’яти клітинних ліній печінки ендотелій посідає друге місце за масою та чисельністю після полігональної клітини - гепатоцита. Ендотелій печінки становить значну частину загального пула. Патологічні та фізіологічні стани (запалення, дистрофія, регенерація, порушення кровообігу, гіпоксія) реалізуються за участю ендотелія на просторі гемато-паренхіматозної одиниці печінки – дольки. Для клінічної гепатології стає важливо визначити факт та ступінь ураження ендотелію.
Мета дослідження: вивчення можливості використання комплексу інструментальних та лабораторних методів для оцінки ступеня дисфункції ендотелію (ДЕ) у хворих з хронічними дифузними захворюваннями печінки (ХДЗП).
Матеріали і методи: Обстежена контрольна група з 30 практично здорових волонтерів (12 жінок і 18 чоловіків, середній вік 33,5±6,6 років) та 78 з хронічними ХДЗП. З них 19 хворих (5 жінок і 14 чоловіків, віком 48,7±15,6 р.) страждали на неалкогольну жирову хворобу печінки; 11 пацієнтів мали хронічний токсичний гепатит, переважно алкогольний (1 жінка і 10 чоловіків, вік 43,7±7,9 років); 14 осіб мали хронічний ВГВ (2 жінки і 12 чоловіків, віком 43,5±16,6 років; DNA HBV«+» в фазу реплікації, HBeAg і HBsAg «+», анти-HBe «-»); 28 хворих на ХВГС (3 жінки і 25 чоловіків, середній вік 39,5±11,4 років), що був підтверджений ПЛР (RNA HCV+) в фазу реактивації, анти-HCV IgM, анти-HCV core IgM «+»; 2 пацієнти на ХВГ В+С (RNA HCV«+» і DNA HBV«+»), а також 4 хворих на ХВГ, викликаний вірусом Епштайн-Барр.
Вивчали базову і постоклюзійну мікроциркуляцію шкіри передпліччя методом лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ, ЛАКК-2, Росія), ендотеліальний компонент вейвлет-аналізу: резерв капілярного кровотоку при окклюзійній пробі (РКК1) та РКК2 – при медикаментозній пробі (іонофорез нітрогліцерину), Проводили ультразвукову діагностику (УЗД, EnVisor та HD11, Philips MS) ендотелійзалежної (ЕЗВД) і ендотелійнезалежної вазодилятації (ЕНВД) на плечовій артерії (ПлА) за модифікованою нами (патент № 200604317 U 19927) пробою Celermajer D.S.(1992); гуморальний показник ДЕ - фактор Віллебранда (ФВ); цитологічно визначали кількість циркулируючих ендотеліоцитів (ЦЕ) за модифікованим нами (патент № u 2007 02080 U 25012) методом Hladovec J. (1978).
Результати. За даними ЛДФ при ХДЗП відмічалось достовірне зниження РКК1 (Р<0,05) і недостовірне зниження РКК2 та показника мікроциркуляції відповідно контролю. При УЗД ПлА у хворих було достовірне зменшення ЕЗВД 6,6±2,4% проти 10,9±1,1% в контролі (Р<0,05), а також ЕНВД 13,3±4,7% проти 21,9±7,2% (Р<0,05). Виявлено при ХДЗП достовірне підвищення в крові рівня ФВ 198,6±66,6% проти 104,5±26,2% у здорових (Р<0.01), а також і ЦЕ 13,9±8,4 х 104/л проти 4,7±2,2х104/л (Р<0.05) відповідно.
Відмічено достовірний зв’язок значень ЕНВД і РКК2 в контрольній групі (r<0,63; Р<0,05); в групі хворих на ХДЗП між ЕЗВД і РКК1 (r<0,68; Р<0,05), а також ЦЕ і ФВ (r<0,64; Р<0,05); РКК1 і РКК2 (r<0,73; Р<0,05); ЕНВД і ЕЗВД (r<0,60; Р<0,05). Відмічався достовірний зв’язок між ФВ і РКК1. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок ((r<0,70) між рівнем ФВ і значенням ЦЕ в групі ХДЗП.
Висновки: Ураження ендотелію за даними УЗД ЕЗВД та ЛДФ, що підтверджено і лабораторно, може надати нові критерії для інструментальної діагностики та стати новою клітинною мішенню для терапії ХДЗП.
Метод ЛДФ з визначенням реактивної постоклюзійної гіперемії може бути використаний у хворих на ХДЗП для виявлення порушень мікроциркуляції і вазомоторної функції ендотелію.