ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ХВОРИХ НА ДІАБЕТИЧНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ОСНОВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ
Пашковська Н.В., Гінгуляк М.О.
Буковинський державний медичний університет, Обласний медичний діагностичний центр, Чернівці
Вступ. Енцефалопатії різного ґенезу представляють собою одну з найбільш важливих проблем сучасної медицини внаслідок неухильного зростання захворюваності, негативного впливу на якість життя, ранню інвалідизацію пацієнтів. Діабетична енцефалопатія (ДЕ) - це хронічне ускладнення цукрового діабету (ЦД), яке представляє собою стійку церебральну патологію, що виникає внаслідок гострих, підгострих і хронічних діабетичних обмінних і судинних порушень та клінічно проявляється неврозоподібними й психоподібними дефектами, органічною неврологічною й вегетативною церебральною симптоматикою.
Дослідження останніх років довели, що за ЦД типу 1 в патогенезі розвитку ДЕ домінують метаболічні механізми, за ЦД типу 2 - судинні ураження. Водночас диференційні особливості церебральної гемодинаміки хворих на діабетичну енцефалопатію залежно від типу ЦД залишаються поза увагою дослідників.
Метою нашої роботи було з’ясувати стан церебральної гемодинаміки у хворих на діабетичну енцефалопатію залежно від типу основного захворювання.
Матеріали і методи. Обстежено 38 хворих на ДЕ, 18 з яких хворіли на ЦД типу 1 та 20 – на ЦД типу 2. Діагноз ДЕ встановлювався на підставі скарг, анамнестичних даних, об’єктивного ендокринологічного, неврологічного та психічного статусу, даних допплерографії магістральних артерій голови, комп’ютерної рентгенівської та магнітно-резонансної томографії, загальноприйнятих лабораторних методик. Оцінка екстракраніальної гемодинаміки проводилася із застосуванням дупплексної ультразвукової допплерографії (система “EnVisor HD” (Philips, USA).
Результати. Проведене дослідження показало, що найбільших змін за ДЕ зазнає показник об’ємної швидкості кровообігу (Vvol). Так, у хворих на ДЕ, що перебігала на тлі ЦД типу 1, Vvol у правій ЗСА була нижчою на 16,2% порівняно з групою контролю (р<0,05), у лівій – на 14,8% (р<0,05); на тлі ЦД типу 2 - на 22,5% (р<0,05) та на 20,6% (р<0,05) відповідно до правої та лівої ЗСА. У пацієнтів з ЦД типу 1 в правій ВСА показник Vvol був меншим у порівнянні з контрольною групою на 17,1% (р<0,05) та на 20,2% у лівій ВСА (р<0,05); у хворих на ЦД типу 2 показник Vvol ВСА справа був меншим на 26,2%, зліва – на 29,1% (р<0,05). Об’ємна швидкість кровообігу в Зов.СА хворих на інсулінозалежний ЦД також була вірогідно меншою справа на 19,9% (р<0,05) зліва – на 21,1% ніж у практично здорових осіб. У пацієнтів з інсулінонезалежним ЦД - на 30,1% (р<0,05) та на 28,8% (р<0,05) відповідно.
Крім того, у хворих на ЦД типу 2, порівняно із пацієнтами з ЦД типу 1, набагато частіше в судинах, що досліджувалися, спостерігалися атеросклеротичні бляшки неоднорідної структури, з фокусами кальцифікації.
Висновки. У хворих на ДЕ, що перебігає на тлі ЦД типу 2, швидкісні параметри кровотоку зазнають більш помітних змін, ніж у пацієнтів з ЦД типу 1, що зумовлено особливостями патогенетичних механізмів розвитку ДЕ за різних типів захворювання. Отримані результати вказують на необхідність створення диференційованого підходу до діагностики та лікування ДЕ залежно від типу основного захворювання.