ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЕДОСТІННЯ У ДІТЕЙ (лекція №1)

Гончар О.А., Уралова Л.Т.

НМАПО ім. П.Л.Шупика, (ректор, член-кор. АМН України, проф. Вороненко Ю.В.), Київ

Вступ. В Україні існують проблеми променевої діагностики захворювань органів і систем. Фактично відсутні радіологічні стандарти для уточнення широкого спектру патологічних станів органів грудної порожнини та середостіння у дітей різних вікових груп. Немає загальноприйнятої класифікації патологічних станів середостіння у дітей. Тому нерідко проводиться досить довільна інтерпретація даних радіологічних досліджень під час їх виявлення.

Зважаючи на те, що безліч патологічних станів середостіння спричиняються у дітей різними факторами (генетичними, метаболічними, інфекційними, алергічними, імунно-біологічними, травматичними і т. ін.) складають суттєву причину смертності чи інвалідизації з дитинства, а у визначенні яких провідну роль відіграють радіологічні методи дослідження, метою нашої лекції є надання основ стандартизації в педіатричній радіології.

Матеріали і методи. Для поетапного подолання зазначених вище проблем ми вважаємо доцільним використання наступних методологічних аспектів:

– переклад, наукову редакцію та публікації сучасних лекцій із періодичних видань світової літератури, де накопичено чимало різних важливих відомостей і стандартів;

– наукове узагальнення та всебічне висвітлення в лекціях передового досвіду провідних зарубіжних і вітчизняних спеціалістів та багаторічного власного досвіду з педіатричної радіології, широке обговорення нагальних проблем з подальшим впровадженням новітніх положень в клінічну практику;

– переклад, наукову редакцію та публікацію фундаментального закордонного видання з педіатричної радіології, яке там використовується для післядипломної підготовки фахівців, та пошуки шляхів впровадження його в навчальні заклади України.

Все це дозволить суттєво підвищити ефективність своєчасної діагностики захворювань дітей і щонайшвидше покращити здоров’я майбутніх поколінь України.

Сподіваємось на подальшу активну підтримку та широке залучення радіологів України до виконання цих методологічних завдань.

Результати. Починаємо реалізацію перших двох методологічних завдань. У лекції №1 «Радіологічне дослідження вилочкової залози» надані анатомо-фізіологічні відомості щодо вилочкової залози (ВЖ), методик рентгенологічного, ультразвукового та МРТ досліджень із наголосом на необхідність подальшого вирішення на сучасному рівні проблем радіоморфометрії ВЖ у дітей.

Висновки.

1. У світі використовують чимало методик радіоморфометрії вилочкової залози (ВЗ) у дітей, результати яких зіставити важко.

2. Найбільш оперативним і безпечним є ультразвуковий метод визначення розміру ВЗ.

3. Назріла необхідність адаптування (чи розробки) програмного забезпечення ультразвукових апаратів для визначення розмірів ВЗ.

4. В Україні проблема радіоморфометрії ВЗ у дітей потребує подальшого вивчення і, безумовно, стандартизації.