УАФУД-УДК 2019 10 - 11 жовтня 2019р., Будинок Кино, м.Киів.

Детальніше... >

УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ОБ’ЄМНОЇ ПАТОЛОГІЇ СІМ’ЯНИХ МІХУРЦІВ

Виявлення абсцесу лівого сім’яного міхурця з нетиповим перебігом, за ехо-ознаками симулюючого доброякісну пухлину. Літературний огляд та клінічне спостереження [96]

Мухомор О.І., Бубнов Р.В

Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, відділення ультразвукової діагностики, Київ


Ключові слова: сім’яний міхурець, абсцес, пухлина, ультразвукова діагностика, біопсія.


Вступ. Проведено огляд світових літературних джерел на тему об’ємної патології сім'яних міхурців (СМ).


Кісти сім’яних міхурців.

Серед описаної об’ємної патології сім’яних міхурців найчастіше зустрічаються набуті кісти [1] як наслідок перенесеного запального процесу, компресії сім’яних протоків, хронічного простатиту тощо [59]. Є повідомлення про малігнізації набутої кісти сім’яного міхурця у плоскоклітинний рак. Автори припускають ризик трансформацію у карциному ділянок метаплазії, пов’язаних з хронічним запальним процесом, які є досить частою знахідкою у структурі вроджених кіст [60].

Вроджені кісти переважно супроводжуються іншими вродженими аномаліями сечостатевого тракту [1]. Вроджені кісти частіше представлені унілатеральними, унілокулярними утворами.

Вроджені кісти сім’яних міхурців викликані обструкцією сім’яних протоків, у більшості випадків (приблизно двох третинах [2,3]) поєднуються з іпсилатеральною агенезією нирки або її дизгенезією чи гіпоплазією, аномалієями сечоводів, олігоспермією [4,5]. При везикулографії за наявності вроджених кіст в усіх випадках визначаються різні аномалії сполучення міхурця з сім’яними протоками [2]. За відсутності ниркової аномалії диференціювання вроджених та набутих кіст міхурців майже неможливе [3,6].

В окремих випадках вроджені аномалії сім’яних міхурців можуть бути представлені солідними утворами [3]. Розміри вроджених кіст переважно в межах 5-12 см. Вміст – найчастіше неоднорідний з залишками сперми, крові та детриту. Стінки можуть бути потовщеними. Такі кісти можуть симулювати солідні утворення [7]. Доцільно проводити диференціювання утворів сім’яних міхурців від утворів залишків проток Мюллера, які визначаються медіальніше міхурців по задній стінці сечового міхура [8]. Частіше це кістозні формації, хоча можуть бути і солідні утвори [9].


Амілоїдоз сім’яних міхурців.

Амілоїдоз міхурців, на відміну від інших вогнищевих уражень сім’яних міхурців, не є вкрай рідкою знахідкою. Амілоїдозом сім’яних міхурців уражаються до 21% чоловіків, старших за 75 років. Частота ураження зростає з віком [10]. Субепітеліальні депозити амілоїду (A-амілоїду, ламініну, амілоїду P протеїну) у lamina propria (ніколи не зустрічається у стінках судин) [11] можуть формувати локальні скупчення та симулювати солідні вогнищеві зміни [12]. Локальний амілоїдоз сім’яних міхурців часто виникає як наслідок гормональної терапії раку передміхурової залози [13].


Кальцинати сім’яних міхурців.

Кальцинати та конкременти у сім’яних міхурцях і протоках є рідкістю. Описано біля 20 випадків [15-18]. Найчастіше конкременти виникають на фоні цукрового діабету. Ехо семіотика їх типова [19,20]. Розміри конкрементів можуть бути досить значними [21].


Злоякісні утвори сім’яних міхурців.

З солідних новотворів сім’яних міхурців найчастішим є їх вторинне ураження при поширеному раку передміхурової залози.


Вторинні пухлинні ураження сім’яних міхурців.

Ураження сім’яних міхурців при аденокарциномі передміхурової залози (ПЗ). Сім’яні міхурці уражаються при стадії T3b аденокарциноми передміхурової залози. Механізм вторинного ураження міхурців до кінця не встановлений. Припускається, що прямий ріст пухлини пов’язаний з анатомічною близькістю розташування органів та наявністю уражених простатичних клітин в ареолярній тканині довкола сім’яних міхурців [22]. За даними Villers та співавт. інвазія пухлини ПЗ проходить через м’язовий шар сім’яних протоків, попереду та через основу ПЗ [23]. Ураження сім’яних міхурців є прогностично несприятливою ознакою. Прогресування раку ПЗ в таких випадках відбувається досить швидко. Такі пацієнти не вважаються кандидатами для радикальної простатектомії, зважаючи на високий рівень рецидивів – за різними даними від 40% до 95% [24-26]. При ураженні сім’яних міхурців у пацієнтів, хворих на рак ПЗ, 5-річне виживання після простатектомії складає 36% порівняно з 81% у пацієнтів без ураження міхурців [27]. Окремі дослідники вираховують прогноз у пацієнтів з ураженням сім’яних міхурців при раку ПЗ за Глісоновим індексом, контурами та станом судинної інвазії [61]. Ризик ураження міхурців залежить від розмірів пухлини, локалізації, ступеню диференціації. Підвищення рівня ПСА, індексу Глісона та локалізація пухлини біля основи ПЗ достовірно частіше супроводжуються ураженням СМ [28]. При розмірі пухлини більше 12 мм частота ураження міхурців сягає 82% [23]. Так, ураження міхурців не виникає при ПСА меншому за 4 нг/мл або на рівні 4-10 нг/мл, Глісоновому індексі менше 7 та стадії T2b чи нижчій. При ПСА вищому за 20 нг/мл імовірність ураження міхурців досить висока [62]. Koh та співавт. розробили номограму для прогнозування частоти ураження сім’яних міхурців при раку ПЗ залежно від розмірів пухлини, її локалізації (відстань від основи ПЗ), індексу Глісона, рівня простато-специфічного антигену (ПСА) [29]. Повідомляється про залежність поширення раку ПЗ від хромосомного набору ядра пухлинної клітини [30]. Lee та співавт. [31] повідомляють, що у 68% пацієнтів з ураженням сім’яних міхурців виявлена анеуплоїдія ДНК у клітинах первинної пухлини порівняно з 38% у пацієнтів без ураження міхурців. При пухлинах транзиторної зони ПЗ не зареєстровано уражень сім’яних міхурців за рахунок особливостей локалізації [32]. При дослідженні кореляції гістологічних та сонографічних даних уражень сім’яних міхурців при раку ПЗ найчастішими ультразвуковими симптомами є поєднання гіперехогенних локусів з одним з наступних симптомів: кістозною дилатацією, асиметрією, збільшенням чи вентральним зміщення сім’яного міхурця [93].


Ураження міхурців при раку сечового міхура.

Ураження сім’яних міхурців свідчить про pT4b стадію раку сечового міхура, пов’язане з високим ризиком прогресування захворювання та сумнівним прогнозом [63]. 5-річне виживання у таких пацієнтів – біля 0% [64]. Описані випадки карциноми сечового міхура in situ з міграцією слизової до простатичної уретри та сім’яних міхурців [65].


Ураження міхурців при раку прямої кишки.

Описаний випадок ураження сім’яного міхурця при раку середньо-ампулярного відділу прямої кишки з формуванням міхурцево-прямокишкової нориці, яка виникла через 1 місяць після оперативного втручання. Пацієнт помер через 2 роки від метастазів у головний мозок [66].


Первинні злоякісні утвори сім’яних міхурців.

Первинні пухлини сім’яних міхурців зустрічаються вкрай рідко. Найчастіше зустрічаються карциноми.


Первинна карцинома.

Карцинома - дуже рідка патологія. Описано біля 47 випадків (дані клініки Мейо) [33]. Діагноз ставиться за умови виключення вторинного ураження міхурців. Описаний випадок формування плоскоклітинної карциноми з набутої кісти сім’яного міхурця [60].

Карцинома сім’яного міхурця переважно має досить агресивний перебіг, пухлина рідко буває операбельна, прогноз частіше сумнівний (більшість пацієнтів гине до 2 років) [67]. У лікувальній тактиці оптимальним є поєднання радикальної операції та гормональної терапії. Плоскоклітинні карциноми можуть досить ефективно підлягати лікувальним заходам [68].


Мезенхімальні пухлини

Саркома. Виявлено 19 задокументованих випадків первинної саркоми за період з 1885 по 2000 рік [34].

Нами знайдено 5 публікацій про первинні лейоміосаркоми сім’яного міхурця [35-39] та один випадок лейоміоми з підозрою на саркоматозний компонент [40]. У всіх випадках лейоміосаркоми міхурця підтверджено при світловій та електронній мікроскопії. Пухлини виявляли високу ступінь злоякісності [37]. Описані 3 задокументовані випадки гемангіосаркоми сім’яного міхурця [41,42,53]. Перебіг був агресивним, відмічалась рефрактерність до хірургічного лікування та ад’ювантних методів. При автопсії знайдно віддалене метастазування (у легені та плевру [53]).

Знайдені 2 публікації виявлення злоякісної цистосаркоми (Cystosarcoma phyllodes) сім’яного міхурця. В одному випадку у 61-річного чоловіка у Мінесотті (США) виявлена пухлина сім’яного міхурця без ураження ПЗ та сечового міхура з віддаленими пізніми метастазами у легені [43]. Другий випадок зареєстрований в Японії у 65-річного чоловіка. Проведена біопсія з наступною відкритою операцією. Пацієнт помер через 11 місяців після операції [44]. Тому автори вважають такі пухлини сім’яного міхурця досить агресивними. Описано утвір сім’яних міхурців, тотожний за структурою до аденоміосаркоми проток Мюллера, з виявленням простатичної тканини з інвазією передміхурової залози та прямої кишки. За допомогою електронної мікроскопії та імуногістохімічних досліджень встановлено низько диференційовану саркому. Виконано цистопростатектомію [9]. Описано біля 13 випадків епітеліальних-стромальних пухлин міхурців [45,46]. Більшість з них досить агресивні, швидко метастазували.

Описаний 1 випадок нейроектодермальної пухлини сім’яного пухирця – дрібно-синьоклітинну пухлину діаметром до 17 см у 26 річного чоловіка. Діагноз підтверджений при біопсії та імуногістохімічному дослідженні. Ознак метастазування не було. Променева та хіміотерапія були малоефективні.Успішно виконано лапаротомію з видаленням пухлини [47]. Описані мезенхімальні пухлини ретровезикального простору з інвазією довколишніх тканин [40]. У цих випадках визначити структуру первинного ураження досить важко. У всіх цитованих авторів проведена гістологічна верифікація описаних структур з додатковими дослідженнями (імунохімічні, електронна мікроскопія тощо).


Доброякісні пухлини сім’яних міхурців.

Описано лише 4 випадки цистаденоми сім’яного міхурця [48-51]. Усі мали розмір 6-9 см. Рівень ПСА у пацієнтів залишався нормальним. Пацієнти прооперовані. Рецидивів не виявлено.


Травматичні пошкодження СМ.

Є повідомлення про симулювання пухлини сім’яного міхурця при МРТ кровотечею після пункційної біопсії ПЗ [58].


Паразитарне ураження сім’яних міхурців.

Описаний один випадок ехінококової кісти (Echinococcus granulosus) сім’яного міхурця у 38-річного чоловіка з явищами гемоспермії, дизурії, болю. При комп’ютерній томографії виявлено ураження печінки паразитарною кістою. Виконано оперативне втручання [72]. Є непереконливі дані про можливість виникнення шистосомозу сім’яних міхурців та їх запальні ускладнення у епідеміологічно небезперечних за цією патологією зонах [73].


Таблиця 1

Знайдені літературні повідомлення про верифіковані пухлини СМ

Гістологічна характеристика Кількість зареєстрованих випадків
Злоякісні пухлини  
1. карцинома 47
2. саркоми  
 

рабдоміосаркоми

 
 

1

 
 

лейоміосаркома

 
 

6

 
 

гемангіосаркома

 
 

3

 
 

сystosarcoma phyllodes

 
 

2

 
3. епітеліально-стромальна пухлина 13
4. нейроектодермальна пухлина 1
Доброякісні пухлини  
цистаденома  4

  

Клінічні прояви пухлинних утворів сім’яних міхурців залежать від їх поширення та розмірів. Найчастішими симптомами є перинеальні болі, розлади сечопуску та еяколяції, кишкові розлади [52,53].


Діагностика

Рекомендується поєднання можливостей трансректального ультразвукового дослідження (ТРУЗД), комп’ютерної томографії (КТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ) у діагностиці об'ємних утворів сім’яних міхурців та інших органів малого тазу, для оцінки їх структури та поширення [42]. Так, мікроураження міхурців при раку ПЗ найкраще візуалізуються при застосуванні ректальної МРТ котушки [54,55]. Проте МРТ не дає змоги встановити при природу утворів міхурців: відрізнити доброякісну від злоякісної пухлини; наслідки кровотечі після біопсії від пухлинної інвазії; оцінити гландулярну обструкцію внаслідок пухлинної інфільтрації та встановити механізм компресії тубулярних структур [95]. Повідомлено про випадок виявлення карциноми сім’яного міхурця під час трансуретральної резекції передміхурової залози [69].

Описані дослідження імуногістохімічного статусу при різній природі пухлин сім’яних міхурців. Досліджували cancer antigen 125 (CA-125), цитокератин (cytokeratin CK) підфракції 7 (CK7) та 20 (CK20), які можна використовувати для проведення диференційного діагнозу.

Так, при аденокарциномі сім’яного міхурця негативний простатоспецифічний антиген ПСА (prostate-specific antigen - PSA) та простатоспецифічна фосфатаза (prostate-specific acid phosphatase PAP). У 3/4 випадків аденокарциноми сім’яного CA-125 позитивний and CK7 позитивний. В усіх випадках CK20 негативний. При інвазії сім’яних міхурців при аденокарциномі передміхурової залози CA-125 негативний , PSA/PAP позитивний; при аденокарциномі прямої кишки CA-125 негативний, CK7 негативний, CK20 позитивний; при аденокарциномі сечового міхура CA-125 негативний; при перехідноклітинній аденокарциномі сечового міхура CK20 позитивний, CA-125 негативний; аденокарциномі з кісти проток Мюллера CA-125 негативний [70].

У діагностиці утворів міхурців пункційна біопсія може бути недостатньою для верифікації діагнозу [49,50]. На сьогодні не вважається доцільним рутинно виконувати біопсію сім’яних міхурців при передопераційному дослідженні пацієнтів з раком ПЗ у зв’язку з низькою чутливістю та значним відсотком псевдопозитивних результатів [56,57].

Остаточною ланкою встановлення діагнозу залишається післяопераційний гістологічний висновок.


Рекомендована діагностична програма при утворах малого тазу (ретровезикальних).

Об’ємні утвори малого тазу виявляються при пальцьовому ректальному дослідженні та при ультразвуковому дослідженні. Комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія є ефективними у стадіюванні виявленої пухлини. В будь-якому випадку біопсія утвору має виконуватися з адекватною оцінкою результатів [71].


Перебіг злоякісних пухлин сім’яних міхурців при різних гістологічних формах досить агресивний.


Лікувальна тактика.

Так як пухлини міхурців є рідкістю, не розроблено спеціальних протоколів лікування цієї патології, тактика визначається в кожному окремому випадку. Хірургічне лікування в будь-якому випадку є визначальним при підозрі на малігнізацію утвору за відсутності ознак метастазування – виконується радикальне втручання цистопростатектомія [9,37]. При наявності поширеного росту пухлини та віддаленому метастазуванні хіміотерапія є методом вибору. Досить тропними до хіміотерапії є саркоми [34]. При доброякісних пухлинах марсупіалізація та пункційно-аспіраційне лікування малоефективні, особливо при мультилокулярній структурі пухлини. Оперативне втручання більшістю авторів вважається оптимальним [48-51]. Є повідомлення про ефективність високоенергетичної променевої терапії при окремих злоякісних пухлинах міхурців [52].


Абсцес сім’яних міхурців

Інфекційні ураження сім’яних міхурців у 25% пацієнтів поєднуються з хронічним простатитом [74]. Описане поєднання абсцесу з агенезією іпсилатеральної нирки [75]. Ретроспективно можна припустити попередню наявність вродженої кісти з транфрормуванням її у абсцес.


Туберкульозний абсцесс.

Повідомляється про абсцеси туберкульозної етіології. Клінічні ознаки туберкульозних абсцесів незначні, візуальні та патогістологічні ознаки неспецифічні. Остаточний діагноз встановлюється при наявності культури тканини [76-80]. Рекомендоване лікування – оперативне видалення [78]. Можливе дренування під контролем УЗД [80].

Абсцеси можуть виникати після втручань на сім’яному тракті. Описаний випадок абсцесу після орхіпексії у 38-річного чоловіка з явищами гнійної еякуляції. Виконано трансректальну пункційну аспірацію під контролем ТРУЗД. [81]. Зареєстрований випадок абсцесу після вазектомії. Діагноз встановлено при ТРУЗД та КТ [82].


Ускладнення абсцесу

Абсцеси міхурців переважно хронічні. Описаний один випадок гострого абсцесу з перфорацією та перитонітом [83]. Описані абсцеси з формуванням везикуло-ректальної нориці. Абсцеси дреновані перианально [84].


Діагностика.

Окремі автори вказують на перевагу ТРУЗД над КТ у діагностиці абсцесів сім'яних міхурців [14,84,85]. У діагностиці нетипових абсцесів доцільне поєднання можливостей КТ та ТРУЗД для встановлення діагнозу [83, 86].


Лікування абсцесів сім’яних міхурців

Враховуючи рідкість цієї патології, не вироблено загальноприйнятих стандартів відносно тактики ведення таких пацієнтів.


Дренування.

Більшість авторів схиляється до необхідності дренування абсцесу різними способами. Різні автори вказують на різні доступи для дренування абсцесу:

1. Транректальний [87], також під контролем ТРУЗД [14,81]. Після трансректальної аспіраційної пункції проводили внутрішньовенну антибіотикотерапію протягом 12 годин. Період реконвалесценції проходив амбулаторно з пероральним прийомом антибіотиків [81].

2. Черезшкірний під контролем КТ [88].

3. Перианальний [82].

4. Є 2 повідомлення про трансуретральне дренування абсцесу після неефективного черезшкірного. У одного (83–річного пацієнта) первинно була підозра на рак ПЗ. В обох випадках діагноз встановлено за допомогою КТ [85,89].

5. Повідомлено про ефективне застосування парасакральної трансглютеальної черезшкірної аспірації під контролем аксіальної КТ [90].


Антибіотикотерапія.

В окремих випадках абсцесів сім’яних міхурців антибіотикотерапія може бути методом вибору [91]. Окремі автори доводять про можливість монотерапії антибіотиками протягом 4 тижнів відповідно до урокультури. Ефективність відмічалася вже на 3 день прийому. Оцінка стану міхурців проводилась за даними пальцьового дослідження, урокультури та УЗД. Черезшкірне дренування автори вважають резервним методом при неефективності консервативних заходів [92].

Інші дослідники вважають, що оптимальною тактикою є поєднання антибіотикотерапії та пункційної терапії [93].


Опис випадку.

62-річний пацієнт звернувся зі скаргами на перинеальний дискомфорт, болі в низу живота, утруднення сечопуску.

Проведено трансректальне ультразвукове дослідження.

Виявлено солідний утвір в проекції лівого сім’яного міхураця круглої форми розмірами 57х57х 61 мм з чіткими контурами гетерогенної будови з нечітко вираженим внутрішнім кровоплином. Правий сім’яний міхурець без особливостей. Передміхурова залоза дещо збільшена (розмірами 49х34х29 мм), включає поодинокі парауретральні петрифікати.

Виконано пункційну біопсію утвору під контролем УЗД голкою 18G, отримано 3 стовпчики тканини.

Патогістологічний висновок:

Вогнищева міоепітеліальна гіперплазія за типом склерозуючого аденозу стінки сечового міхурця.

Враховуючи тотожність ехо ознак до солідного утвору, рідкість об’ємної патології сім’яних міхурців та агресивність перебігу при його злоякісній природі, низьку інформативність пункційної біопсії, виконано оперативне видалення утвору лівого сім’яного міхурця.

Післяопераційний гістологічний висновок: абсцес сім’яного міхурця з ділянками міоепітеліальної гіперплазії.



Малюнок 1А. Утвір сім’яного міхурця. Солідна неоднорідна структура, чіткі рівні контури, розміри 61х57 мм.


Малюнок 1В. Голка в тканині утвору – біопсія.


Малюнок 2А. Передміхурова залоза


Малюнок 2В. Просторове відношення утвору міхурця до передміхурової залози


Обговорення

Представлений випадок є унікальним за своєю рідкістю. Звертає увагу нетиповий перебіг абсцесу з імітуванням солідної формації.

Трансректальне УЗД з біопсією міхурця, яке є необхідною умовою діагностики утворів малого тазу, не дало вичерпної діагностичної інформації. На низьку інформативність пункційної біопсії сім’яних міхурців вказують літературні джерела [49,50,56,57].

За даними більшості авторів пухлинні утвори сім’яних міхурців частіше злоякісні та мають досить агресивний перебіг.

Враховуючи недовершеність діагнозу, за відсутності загальноприйнятого протоколу лікування доцільно надавати перевагу активній хірургічній тактиці.


Висновок

Утвори сім’яних міхурців є достатньо рідким спостереженням, тому вимагають пильної діагностичної програми.


Література

1. Bernard F. King, Bryn Williamson, Jr., Robert P. Hattery et al. Seminal vesicle imaging RadioGraphics 1989, 9 (4).

2. BF King, RR Hattery, MM Lieber, TH Berquist, B Williamson Jr and GW Hartman Congenital cystic disease of the seminal vesicle Radiology, Vol 178, 207-211.

3. Kenney PJ, Leeson MD. Congenital anomalies of the seminal vesicles: spectrum of computed tomographic findings. Radiology 1983; 149:247–251.

4. Patel B; Gujral S; Jefferson K; Evans S; Persad R Seminal vesicle cysts and associated anomalies. BJU Int. 2002; 90(3):265-71

5. R. S. Narlawar, V. Hanchate, A. Raut, P. Hira, A. Nagar, N. G. Chaubal Renal Agenesis and Seminal Vesicle Cyst J Ultrasound Med 22:225–228, 2003.

6. Heaney JA, Pfister RC, Meares EM Jr. Giant cyst of the seminal vesicle with renal agenesis. AJR Am J Roentgenol 1987; 149:139–140.

7. R. S. Narlawar, V. Hanchate, A. Raut, P. Hira, A. Nagar, N. G. Chaubal Renal Agenesis and Seminal Vesicle Cyst J Ultrasound Med 22:225–228, 2003.

8. Charles Ariz, Katarzyna J. Macura Mullerian Duct Cyst Appl Radiol. 2005;34(12):45-47.

9. Laurila P, Leivo I, Makisalo H, Ruutu M, Miettinen M: Mullerian adenosarcomalike tumor of the seminal vesicle. A case report with immunohistochemical and ultra-structural observations. Arch Pathol Lab Med 116:1072-1076, 1992.

10. Pitkanen P, Westermark P, Cornwell GG 3rd, Murdoch W Amyloid of the seminal vesicles. A distinctive and common localized form of senile amyloidosis. Am J Pathol 1983 Jan;110(1):64-9.

11. Caballero MC; Grіmez Dorronsoro ML; Cuesta JA et al. Amyloidosis localized in the seminal vesicles: clinico-pathological review of 8 cases diagnosed in surgical specimens Arch Esp Urol. 2003; 56(4):431-4.

12. Seidman JD, Shmookler BM, Connolly B, Lack EE. Localized amyloidosis of seminal vesicles: report of three cases in surgically obtained material. Mod Pathol. 1989 Nov;2(6):671-5.

13. Unger PD, Wang Q, Gordon RE, Stock R, Stone N. Localized amyloidosis of the seminal vesicle. Possible association with hormonally treated prostatic adenocarcinoma. Arch Pathol Lab Med. 1997 Dec;121(12):1265-8.

14. Monzlі JI; Cabello Benavente R; Moralejo Garate M; Diez Cordero JM; Primary seminal vesicle abscess: diagnosis and treatment by transrectal ultrasound Actas Urol Esp. 2005; 29(5):523-5.

15. Patel HR, Arya M, O'Donoghue EP. Calcified seminal vesicles and vasa deferentia: beware or be aware. Scand J Urol Nephrol 2001;35:79-80.

16. Namjoshi SP. Large bilateral star shaped calculi in the seminal vesicles. J Postgrad Med 2002;48:122-3.

17. Wilkinson AG. Case report: calculus in the seminal vesicle. Pediatr Radiol 1993;23:327.

18. Corriere JN Jr. Painful ejaculation due to seminal vesicle calculi. J Urol 1997;157:626.

19. Wesson L, Steinhardt G. Case profile: seminal vesicle stones. Urology 1983;22:204-5.

20. Peter J. Littrup, Fred Lee, Richard D. McLeary, Dickson Wu, Andrew LeeGlen H. Kumasaka, Transrectal US of the Seminal Vesicles and Ejaculatory Ducts: Clinical Correlation Radiology 1988; 168:625-628.

21. Kilciler M, Saglam M, Ozgok Y, Somuncu I, Erduran D, Harmankaya C. Giant seminal vesicle stones. Report of two cases. Urol Int 2002;69:250-1.

22. Yao-Chi Chuang, Kuang-Kuo Chen, Kuo-Ming Chang et al. The Route of Seminal Vesicle Involvement in Adenocarcinoma of Prostate: Lymphaticovascular or Local Extension? Chin Med J (Taipei) 1997;59:95-8.

23. Villers AA, McNeal JE, Freiha FS, Gibod LB, Stamey TA. Invasion of Denonvilliers' fascia in radical prostatectomy specimens. J Urol 1993;149:793-8.

24. Hull GW, Rabbani F, Abbas F, Wheeler TM, Kattan MW, Scardino PT. Cancer control with radical prostatectomy alone in 1,000 consecutive patients. J Urol 2002;167:528– 534.

25. Blute ML, Bergstralh EJ, Iocca A, Scherer B, Zincke H. Use of Gleason score, prostate specific antigen, seminal vesicle and margin status to predict biochemical failure after radical prostatectomy. J Urol 2001;165: 119–125.

26. Epstein JI, Potter SR. The pathological interpretation and significance of prostate needle biopsy findings: implications and current controversies. J Urol 2001;166:402–410.

27. Schild S, Buskirk S, Wong W, et al. The use of radiotherapy for patients with isolated elevation of serum prostate specific antigen following radical prostatectomy. J Urol 1996;156:1725–1729.

28. Epstein JI, Carmichael M, Walsh PC. Adenocarcinoma of the prostate invading the seminal vesicle: definition and relation of tumor volume, grade and margins of resection to prognosis. J Urol 1993;149:1040–1045.

29. Koh H, Kattan MW, Scardino PT, et al A Nomogram to predict seminal vesicle invasion by the extent and location of cancer. The Journal of Urology, Vol. 170, 1203–1208.

30. Arber DA, Speights VO. Aneuploidy in benign seminal vesicle epithelium: an example of the paradox of ploidy studies. Mod Pathol. 1991 Nov;4(6):687-9.

31. Lee SE, Currin SM, Paulson DF, Walther PJ. Flow cytometric determination of ploidy in prostatic adenocarcinoma: a correlation with seminal vesicle involvement and histopathological grading as a predictor of clinical recurrence. J Urol 1988;140:769-74.

32. McNeal JE, Villers AA, Redwine EA, Freiha FS, Stamey TA. Capsular penetration in prostate cancer. Am J Surg Pathol 1989;13:21-7.

33. Benson RC; Clark WR ; Farrow GM Carcinoma of the seminal vesicle. J Urol. 1984; 132(3):483-5.

34. Sangvi D A, Purandare N C, Jambhekar N A, Thakur M H, Josh M S Primary rhabdomyosarcoma of the seminal vesicle. Case report The British Journal of Radiology, 77 (2004), 159–160.

35. Tripathi VNP, Dick VS. Primary sarcoma of the urogenital system in adults. J Urol 1969;101:898–904.

36. Schned AR, Ledbetter JS, Selikowitz SM. Primary leiomyosarcoma of the seminal vesicle. Cancer 1986;57:2202–6.

37. Amirkhan RH, Molberg KH, Wiley EL, Nurenberg P, Sagalowsky AI. Primary leiomyosarcoma of the seminal vesicle. Urol 1994;44:132–5.

38. Cordonnier C, Sevestre H, Petit J, Fillou X, Morfaux V, de Saint Maurp, et al. Rare tumours of the prostate or seminal vesicles. Report of a case of leiomyosarcoma. Ann Pathol 1996;16:37–40.

39. Muentener M, Hailemariam S, Dubs M, Hauri D, Sulser T. Primary leiomyosarcoma of the seminal vesicle. J Urol 2000;164:2027.

40. Buck AC, Shaw RE. Primary tumours of the retrovesicle region with special reference to mesenchymal tumours of the seminal vesicles. Br J Urol 1972;44:47–50.

41. G. Martorana, S. Concetti, V. Giannone, F. Andrei, S. Creti Hemangiosarcoma of the seminal vesicle: case report Urologia - Volume 67, N. 4, 2000.

42. Lamont JS, Hesketh PJ, de las Morenas A, Babayan RK. Primary angiosarcoma of the seminal vesicle. J Urol. 1991 Jul;146(1):165-7.

43. Fain JS, Cosnow I, King BF, Zincke H, Bostwick DG. Cystosarcoma phyllodes of the seminal vesicle. Cancer. 1993 Mar 15;71(6):2055-61.

44. Abe H, Nishimura T, Miura T, Uchikoba T, Ohno T, Ishikawa N, Yokoi K, Ohaki Y. Cystosarcoma phyllodes of the seminal vesicle. Int J Urol. 2002 Oct;9(10):599-601.

45. Mazur MT, Myers JL, Maddox WA: Cystic epithelial-stromal tumor of the seminal vesicle. Am J Surg Pathol 11:210-217, 1987.

46. Hoshi, Akio; Nakamara, Eijiro; Higashi, Shin et al. Epithelial stromal tumor of the seminal vesicle International Journal of Urology, Volume 13, Number 5, May 2006, pp. 640-642(3)

47. Adriano A. de Paula, Adriano R. Maltez, Eliane D. Mota Small Round Blue Cell Tumor of Seminal Vesicle in a Young Patient International Braz J Urol Vol., 2006 32 (5): 566-569.

48. Antonio O. Gil, Lukas Y. S. Yamakami, Tercio Genzini Cystadenoma of the seminal vesicle International Braz J Urol Vol. 29 (5): 434-436.

49. Mazzucchelli L, Studer UE, Zimmermann A: Cystadenoma of the seminal vesicle: case report and literature review. J Urol. 1992; 147: 1621-4.

50. Baschinsky DY, Niemann TH, Maximo CB, Bahnson RR: Seminal vesicle cytadenoma: a case report and literature review. Urology 1998; 51: 840-5

51. Santos LD, Wong CSKC, Killingsworth M: Cystadenoma of the seminal vesicle: report of a case with ultrastructural findings. Pathology 2001; 33: 399-402.

52. Boreau J. Diagnosis and treatment of primary malignant tumours of the seminal vesicles. Recent Results Cancer Res 1977;60:157–62.

53. Chiou RK, Limas C, Lange PH. Hemangiosarcoma of the seminal vesicle: case report and literature review. J Urol 1985;134:371–3.

54. Evis Sala, Steven C. Eberhardt, Oguz Akin et al. Endorectal MR Imaging before Salvage Prostatectomy: Tumor Localization and Staging Radiology 2006;238:176-183.

55. Evis Sala, Oguz Akin, Chaya S. Moskowitz et al. Endorectal MR Imaging in the Evaluation of Seminal Vesicle Invasion: Diagnostic Accuracy and Multivariate Feature Analysis Radiology: Volume 238: Number 3—March 2006.

56. Pandey P, Fowler JE Jr, Seaver LE, Feliz TP, Brooks JP. Ultrasound guided seminal vesicle biopsies in men with suspected prostate cancer. J Urol 1995;154:1798–1801.

57. Guillonneau B, Debras B, Veillon B, Bougaran J, Chambon E, Vallancien G. Indications for preoperative seminal vesicle biopsies in staging of clinically localized prostatic cancer. Eur Urol 1997;32:160–165.

58. Mirowitz SA Seminal vesicles: biopsy-related hemorrhage simulating tumor invasion at endorectal MR imaging Radiology, Vol 185, 373-376.

59. P. A. Gevenois, M. L. Van Sinoy, S. A. Sintzoff, Jr., B. Stallenberg, I. Salmon, G. Van Regemorterı, J_ Struyven Cysts of the Prostate and Seminal Vesicles: MR Imaging Findings in 11 Cases AJR 1990; 155:1021-1024.

60. Yanagisawa N; Saegusa M; Yoshida T; Okayasu I Squamous cell carcinoma arising from a seminal vesicular cyst: possible relationship between chronic inflammation and tumor development. Pathol Int. 2002; 52(3):249-53.

61. Epstein JI; Partin AW; Potter SR; Walsh PC Adenocarcinoma of the prostate invading the seminal vesicle: prognostic stratification based on pathologic parameters. Urology. 2000; 56(2):283-8.

62. Feldmann HJ; Breul J; Zimmermann F; Wachter S; Wiegel T Probability of seminal vesicle involvement in localized prostatic carcinoma. Significance in conformal radiotherapyStrahlenther Onkol. 1998; 174(11):566-70.

63. Daneshmand S; Stein JP; Lesser T; Quek ML; Nichols PW; Miranda G; Cai J; Groshen S; Skinner EC; Skinner DG Prognosis of seminal vesicle involvement by transitional cell carcinoma of the bladder. J Urol. 2004; 172(1):81-4.

64. Volkmer BG; KГјfer R; Maier S; Bartsch G; Bach D; Hautmann R; Gschwend JE Outcome in patients with seminal vesicle invasion after radical cystectomyJ Urol. 2003; 169(4):1299-302.

65. Montie JE; Wojno K; Klein E; Pearsall C; Levin H Transitional cell carcinoma in situ of the seminal vesicles: 8 cases with discussion of pathogenesis, and clinical and biological implications. J Urol. 1997; 158(5):1895-8.

66. Goldman HS; Sapkin SL; Foote RF; Taylor JB Seminal vesicle-rectal fistula. Report of a case. Dis Colon Rectum. 1989; 32(1):67-9.

67. Oxley JD; Brett MT; Gillatt DA; Burton P Seminal vesicle carcinoma. Histopathology. 1999; 34(6):562-3.

68. Tabata K; Irie A; Ishii D; Yanagisawa N; Iwamura M; Baba S Primary squamous cell carcinoma of the seminal vesicle. Urology. 2002; 59(3):445.

69. Egevad L; Ehrnstrem R; Grabe M Primary seminal vesicle carcinoma detected at transurethral resection of prostate. Urology. 2007; 69(4): 778.

70. Ormsby AH; Haskell R; Jones D; Goldblum JR Primary seminal vesicle carcinoma: an immunohistochemical analysis of four cases. Mod Pathol. 2000; 13(1):46-51.

71. Dahms SE; Hohenfellner M; Linn JF; Eggersmann C; Haupt G; ThГјroff JW Retrovesical mass in men: pitfalls of differential diagnosis. J Urol. 1999; 161(4):1244-8.

72. Passomenos D. Seminal Vesicle Hydatid Cysts: CT Features in Two Patients AJR:182, April 2004.

73. Al-Saeed O; Sheikh M; Kehinde EO; Makar R Seminal vesicle masses detected incidentally during transrectal sonographic examination of the prostate. J Clin Ultrasound. 2003; 31(4):201-6.

74. Meares EM Jr. Urinary tract infections in men. In: Harrison JH, Gittes RF, Perimutter AD, Stamey TA, Walsh PC, ads. Campbells urology. Philadelphia: Saunders, 1978:509-53.

75. Hanus T Seminal vesical abscess and ipsilateral agenesis of the kidneyRozhl Chir. 1997; 76(10):528-9.

76. Eastham JA; Spires KS; Abreo F; Johnson JB; Venable DD Seminal vesicle abscess due to tuberculosis: role of tissue culture in making the diagnosis. South Med J. 1999; 92(3):328-9.

77. Birnbaum BA; Friedman JP; Lubat E; Megibow AJ; Bosniak MA Extrarenal genitourinary tuberculosis: CT appearance of calcified pipe-stem ureter and seminal vesicle abscess. J Comput Assist Tomogr. 1990; 14(4):653-5

78. Dewani CP; Dewani N; Bhatia D Case report: tubercular cold abscess of seminal vesicle: minimally invasive endoscopic management. J Endourol. 2006; 20(6):436-42

79. Kang YS; Fishman EK; Kuhlman JE; Goldman SM Seminal vesicle abscesses: spectrum of computed tomographic findings. Urol Radiol. 1989; 11(3):182-5

80. Dilip Kumar Pal Tubercular abscess of the seminal vesicle Indian Journal of Tuberculosis. 2003; 50 (3).

81. Monzlі JI; Lledrі Garcia E; Cabello Benavente R; Moralejo Garate M; Diez Cordero JM; Hernandez Fernandez C Primary seminal vesicle abscess: diagnosis and treatment by transrectal ultrasound Actas Urol Esp. 2005; 29(5):523-5.

82. Hammad FT Seminal vesicle cyst forming an abscess and fistula with the rectum review of perianal drainage and treatment. Scand J Urol Nephrol. 2006; 40(5):426-8.

83. Zagoria RJ; Papanicolaou N; Pfister RC; Stafford SA; Young HH Seminal vesicle abscess after vasectomy: evaluation by transrectal sonography and CT. AJR Am J Roentgenol. 1987; 149(1):137-8.

84. Lee SB; Lee F; Solomon MH; Kumasaka GH; Straub WH; McLeary RD Seminal vesicle abscess: diagnosis by transrectal ultrasound. J Clin Ultrasound. 1986; 14(7):546-9

85. Frye K; Loughlin K Successful transurethral drainage of bilateral seminal vesicle abscesses. J Urol. 1988; 139(6):1323-4.

86. Pandey P; Peters J; Shingleton WB Seminal vesicle abscess: a case report and review of literature. Scand J Urol Nephrol. 1995; 29(4):521-4.

87. Kerbl K; Mitterhuber J; Pauer W; Zisch R Transrectal puncture and drainage of seminal vesicle abscess. Tech Urol. 1998; 4(3):169-71.

88. Gutiarrez R; Carrere W; Llopis J; Romero JA; Umbert B; Carretero P Seminal vesicle abscess: two case reports and a review of the literature. Urol Int. 1994; 52(1):45-7.

89. Nielsen RG; Frimodt-MГёller PC Transurethral treatment of seminal vesicle abscess Ugeskr Laeger. 2000; 162(33):4404-5.

90. Vallejo Herrador J; Burgos Revilla FJ; Martinez-Fornos M et al. Abscess of the seminal vesicle. Clinico-therapeutic review apropos of a case Actas Urol Esp. 1991; 15(4):393-6.

91. Madrid Garcia FJ; Madronero Cuevas C; Rivas Escudero JA; Parra Muntaner L; Monsalve Rodriguez M; Garcia Alonso J Conservative treatment of a seminal vesicle abscess. Report of one case Arch Esp Urol. 2004; 57(4):438-40.

92. Nicolas T., Banon P., Valdelvira N., Lopez C., Server P., Perez A. Abscess of seminal vesicle: conservative treatment Arch Esp Urol. 2001; 54(5):445-6.

93. Nagy V; Valanski; Zachar M; Kaminski; Michalko T Seminal vesical abscess-diagnosis and therapy Rozhl Chir. 1992; 71(11):637-44.

94. MK Terris, JE McNeal and TA Stamey Invasion of the seminal vesicles by prostatic cancer: detection with transrectal sonography American Journal of Roentgenology, Vol 155, 811-815.

95. E Secaf, RN Nuruddin, H Hricak, RD McClure and B Demas MR imaging of the seminal vesicles American Journal of Roentgenology, Vol 156, 989-994.

96. О.І.Мухомор, Р.В.Бубнов Ультразвукова діагностика об’ємної патології сім’яних міхурців. Виявлення абсцесу лівого сім’яного міхурця з нетиповим перебігом, за ехо-ознаками симулюючого доброякісну пухлину. Літературний огляд та клінічне спостереження „Здоровье мужчины”. 2007; №4.