УЛЬТРАЗВУКОВІ ПОКАЗНИКИ ТОВЩИНИ ШАРІВ ДИСТАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ ТОВСТОЇ КИШКИ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМ КОЛОСТАЗОМ

Сафонюк Л.В., Конопліцький В.С., Якименко О.Г., Сінгаєвська Т.В., Конопліцький Д.В.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова (кафедра дитячої хірургії – зав. каф. проф. В.В.Погорілий)

Вступ. Проблема неінвазивного методу діагностики вад розвитку дистальних відділів товстої кишки (ДВТК) у дітей залишається актуальною в зв’язку з щорічним розповсюдженим зростанням кількості дітей, які страждають хронічними колостазами.

Матеріали та методи. УЗД проведені на 54 дітях обох статей віком від 3-х до 16 років які знаходились на стаціонарному лікуванні в клініці дитячої хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова в період з 2005 по 2007 роки. I група (38 дітей) - пацієнти з вадами розвитку ДВТК (30 дітей – доліхосігма, 4 – доліхоколон, 2- хвороба Гіршпрунга, 2 – мегадоліхосігма). II група - 16 пацієнтів, були діти попередньо оперовані з приводу хвороби Гіршпрунга. Після ретельної підготовки ДВТК на протязі 24 годин дитині проводилось УЗД в режимі «реального часу». Положення пацієнта на спині з розведеними та зігнутими в колінних суглобах нижніми кінцівками. УЗД виконувалось апаратом Sonoline Adara SLC 230V фірми «Siemens» з конвексним датчиком, частота 5,0 МГц. Cканування малої миски, через заповнений сечовий міхур який виконував роль підсилювача ультразвукових хвиль, виконувалось в два етапи. На першому етапі оцінювався стан зовнішнього сфінктера та анатомічне співвідношення ДВТК. На другому етапі, ультразвуковій ірігоскопії (УІ), ректально, під апаратним моніторингом, вводили 1% розчин NaCl при температурі +300 С, кількість якого обмежували відчуттям поклику до дефекації.

Результати. У дітей I групи до введення рідини в ДВТК товщина м’язового шару в 1,2 рази була більшою, а слизового шару в 1,3 рази меншою від норми (Табл. №1). При виконанні УІ товщина м’язового шару перевищувала в 2 рази нормальні показники, тоді як слизовий шар був в 1,3 рази меншим за норму.

Таблиця №1. Товщина шарів ДВТК у дітей першої групи (мм).

	До заповнення ДВТК рідиною				Після заповнення ДВТК рідиною
	М’язовий шар	Норма	Слизовий шар	Норма	М’язовий шар	Норма	Слизовий шар	Норма
	n=37		n=37		n=32		n=32
	1.6±0.08	1.3±0.01	1.5±0.08	2.0±0.3	1.6±0.09	0.8±0.02	1.5±0.1	2.0±0.2
р	< 0.05		> 0.05		< 0.001		> 0.05

До УІ ДВТК товщина м’язового шару у дітей II групи перевищувала в 1,5 рази норму, а товщина слизового шару в 1,6 рази була менше. При УІ м’язовий шар в 2,4 рази був більше норми, а товщина слизового шару в 1.3 рази менше (Табл..№2).

Таблиця №2. Товщина шарів ДВТК у дітей другої групи (мм).

	До заповнення ДВТК рідиною				Після заповнення ДВТК рідиною
	М’язовий шар	Норма	Слизовий шар	Норма	М’язовий шар	Норма	Слизовий шар	Норма
	n=16		n=16		n=15		n=15
	2,0±0,2	1.3±0.01	1.6±0.1	2.0±0.3	1.93±0.2	0.8±0.02	1.54±0.1	2.0±0.2
р	< 0.05		> 0.05		< 0.01		> 0.05

Висновки. Проведені УЗД у дітей I групи свідчать про стійкий негативний вплив явищ хронічного закрепу на нормальний розвиток прямої та сигмовидної кишки. Цей факт підтверджує «робоча» гіпертрофія м’язового шару кишки, особливо з рідинним навантаженням, при атрофії слизового шару. Аналіз стінки кишки у дітей, які були прооперовані з приводу хвороби Гіршпрунга, свідчить про збереження дилатації ДВТК, яке відбувається переважно за рахунок м’язового шару на тлі значного зменшення товщини слизової оболонки кишки.