Зигало Е.В., Майкова Т.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН Україна», Дніпропетровськ

Вступ. Групу ризику розвитку жовчнокам'яної хвороби складають хворі на хронічний холецистит з гіпокінетично-гіпертонічною дискінезією жовчного міхура (застійний жовчний міхур із спазмом сфінктера Одді), наявністю підвищеної літогенності жовчі та біліарним сладжем. В діагностиці хронічного безкам’яного холециститу (ХБХ) віддають перевагу неінвазивним дослідженням, серед яких провідне місце займають ультразвукові (УЗД). Проте доступність та широка розповсюдженість УЗД нерідко приводить до гіпердіагностики ХБХ, тому для врахування особливостей окремих типів дисфункції біліарного тракту (БТ) слід використовувати, поряд з УЗД, фракційне дуоденальне зондування (ФДЗ).

Мета роботи: підвищити ефективність діагностики дисфункцій БТ при хронічному холециститі на підставі визначення функції жовчного міхура (ЖМ), сфінктерів Одді (СфО) та Люткенса в залежності від різних методів діагностики.

Матеріали та методи Проведене обстеження 113 пацієнтів на хронічний холецистит. З них у 43 пацієнтів функціональний стан ЖМ визначали після холекінетичного сніданку за методикою З. А. Лемешко. Скорочувальну здатність ЖМ оцінювали за зміною його об’єму до і після жовчогінного сніданку. Як жовчогінний сніданок використовували 20 % розчин сорбіту або 30,0 г клінутрену. Аналізуючи моторно-евакуаторну функцію жовчовивідної системи враховували: об’єм ЖМ натще, тривалість латентного періоду після жовчогінного сніданку, час максимального скорочення порожнини ЖМ та ефективність жовчовиділення при максимальному його скороченні. Діагностика біліарних дискінезій у 70 хворих базувалася на результатах ФДЗ, яке дозволило дати оцінку часовим та об’ємним параметрами жовчовиділення та функціональному стану сфінктерів БТ з можливим отриманням жовчі та її наступним мікроскопічним та біохімічним дослідженням

Результати. Вихідний об’єм ЖМ за даними УЗД у 31,0 % хворих мав тенденцію до збільшення в 1,7 рази (68,3±8,3) мл, (p>0,05), у 19,0 % – був зменшеним (18,1±1,7) мл, (p>0,05). Порушення функціональної активності жовчного міхура виявлено у 78,1 % пацієнтів. Серед функціональних розладів спостерігалася тенденція до переважання гіпотонічно-гіпокінетичної дисфункції ЖМ (p>0,05). При цьому час евакуації з ЖМ прямо корелював лише з товщиною стінки ЖМ (r=0,41, р<0,007). Дисфункція сфінктера Одді спостерігалася у 61,9 % хворих, з тенденцією до переважання гіпотонусу сфінктера (p>0,05). Наявність гіпертонусу сфінктера Одді підтверджується прямою кореляційною залежністю між часом латентного періоду та об’ємом ЖМ (r=0,30, р<0,04), також фракцією викиду жовчі (r=-0,34, р<0,02). За даними ФДЗ у 84,3 % пацієнтів діагностовано гіпомоторику ЖМ. Найчастіше вона поєднувалась зі спастичним станом сфінктера Одді, тому переважну більшість серед функціональних біліарніх розладів складала дисфункція БТ за гіпокінетично- гіпертонічним типом у 68,6 % хворих (p>0,05). Спастичний стан СфО спостерігався у пацієнтів з гіпермоторикою ЖМ (9,7 ±0,6 хв.), гіпомоторикою ЖМ – 4,3±1,1 хв. (р < 0,05 ) та нормомоторикою ЖМ – 6,0±1,4 хв. (р < 0,05). У 68,6 % випадків при спазмі сфінктера Одді був верифікований спастичний стан сфінктера Люткенса.

Висновки. Для діагностики дисфункцій біліарного тракта, окрім УЗ-методу дослідження слід проводити фракційне дуоденальне зондування, тому що поєдння цих методиік приводить до детальнішого визначеня передкам’яних стадій і дає змогу практичним лікарям оптимізувати лікування хворих на хронічний холецистит.