Медвєдєва О.С.
Львівський національний медичний університет, кафедра акушерства та гінекології №2,
Медичний центр «Інтерсоно», Львів.

Вступ. Однією з найбільш гострих проблем сучасного акушерства є проблема невиношування вагітності та перинатальних втрат. Понад 40% випадків перинатальної патології та смертності зумовлені передчасними пологами (ПП). Незважаючи на те, що кількість публікацій щодо діагностики та лікування ПП за останні роки значно зросла, частота ПП не має тенденції до зниження вже протягом останніх 50 років. Існує дві основні причини невдалих спроб зниження частоти ПП: відсутність скринінгової програми для виявлення жінок з високим ризиком та нестача ефективних методів лікування й запобігання цього ускладення.
Згідно результатів останніх досліджень, найінформативнішим провісником ПП є вкорочення довжини шийки матки (ДШМ). Прогностично несприятливим вважається вкорочення шийки матки менше 25 мм при трансвагінальному ультразвуковому дослідженні. Нещодавно в науковій літературі з'явився термін amniotic fluid ‘sludge’, тобто, «мул» в оплідній рідині або ж «оплідний мул» (ОМ) - наявність глевкого ехопозитивного включення біля внутрішнього вічка шийки матки. Сьогодні вважається, що ОМ є ознакою хоріонамніоніту та мікробної інвазії амніону у пацієнток із мимовільними ПП та є чинником ризику передчасного відходження оплідної рідини.

Мета дослідження: дослідити взаємозв'язок між ОМ, ДШМ та ризиком ПП.

Метеріали та методи. Групу спостереження склали 200 жінок із одноплодовою вагітністю в терміні гестації 18-32 тиж, яким було проведено трансвагінальне ультразвукове дослідження ДШМ. До групи спостереження не ввійшли пацієнтки із багатоплодовою вагітністю, аномаліями або затримкою розвитку плода, вагітні зі швом на матці, передлежанням плаценти, підтвердженими переймами. При вимірюванні ДШМ виводили її сагітальний перетин, ехогенна слизова ендоцервіксу слугувала орієнтиром для встановлення каліперів. Вимірювали лінійну відстань між трикутною ділянкою підвищеної ехогенності зовнішнього вічка та V-подібною виємкою в ділянці внутрішнього вічка (Рис.1). Наявність ОМ визначали, якщо біля внутрішнього вічка шийки матки бачили глевке ехопозитивне включення, яке не розділялося на складові при штовханні його датчиком (Рис.2). Пацієнтки були розділені на 4 групи: в І групі при трансвагінальному ультразвуковому дослідженні ДШМ не було виявлено її вкорочення та наявності ОМ; в ІІ – ДШМ склала менше 25 мм, ОМ не визначався; в ІІІ групі – структурних змін шийки виявлено не було, але біля внутрішнього вічка шийки матки візуалізувався ОМ; в ІV групі – ДШМ була меншою 25 мм і визначався ОМ.

Результати. Групи, що порівнювались, були репрезентативними. Середня ДШМ у вагітних І групи склала 34 мм, ІІ – 23 мм, ІІІ – 29 мм, ІV – 16 мм. Пологи у пацієнток І групи досліджуваних відбулися, в середньому, в 38 тиж. гестації, ІІ та ІІІ груп – у 34 тиж., ІV групи - в 32 тиж. У І групі ПП до 37 тиж. спостерігались лише у 17 жінок (10,5%), з них до 34 тиж. – у 6 (3,7%). Вагітність ускладнилась ПП до 37 тиж у 7 (36,8%) пацієнток ІІ групи, до того ж у 4 (21%) із них пологи настали до 34 тиж. вагітності. У пацієнток ІІІ групи ПП спостерігались у половини обстежених, у 2 пацієнток гестаційнихвік на час розродження склав не більше 34 тиж. У ІV групі ПП відбулись до 34 тиж. вагітності у 8 жінок, що склало 72,7%. Пологи розпочинались менше ніж через 14 днів після обстеження у 6 пацієнток ІV групи, що склало 54,5 %. Хоріонамніоніт був підтверджений гістологічно у 4 пацієнток ІІІ групи (66,7%), та у 8 пацієнток ІV групи (72,7%).

Висновок. В ході дослідження ми встановили, що основиними ультразвуковими провісниками ПП у жінок без клінічних ознак ПП є знахідка ОМ та зменшення ДШМ. Наші дослідження також показали, що, незважаючи на часту асоціацію ОМ із вкороченою шийкою матки, ОМ можна розглядати як незалежну ультразвукову ознаку хоріонамніоніту та, відповідно, високого ризику передчасних пологів.