Хомазюк І.М., Настіна О.М.
ДУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України”, Київ

Вступ. За минулі роки після Чорнобильської аварії в учасників її ліквідації відмічається статистично значимий зріст поширеності та захворюваності на ішемічну хворобу серця (ІХС). Стенокардія належить до найбільш поширених серед них форм ІХС.

Мета. Визначити особливості структурно-функціональних змін міокарда в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії зі стабільною стенокардією в динаміці лікування.

Матеріали і методи. Обстежено 400 чоловіків зі стабільною стенокардією, серед яких 300 учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (УЛНА) (1 група) і 100, які не зазнали впливу іонізуючого опромінення (2 група) – контроль, у віці 60,80,4 і 60,21,2 років. Ехо-допплеркардiографiчне дослідження виконували на апараті «Aloka SSD-630», Японія. Визначали товщину задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ) серця і міжшлуночкової перетинки (МШП), масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) та її індекс (ІММ), кінцевий діастолічний (КДР) і систолічний (КСР) розміри лівого шлуночка (ЛШ), передньо-задній розмір лівого передсердя (ЛП), фракцію викиду (ФВ), максимальну швидкість раннього і пізнього діастолічного наповнення, їх відношення, час ізоволюметричного розслаблення. Статистична обробка проведена за програмою MS Excel.

Результати. Значна гіпертрофія лівого шлуночка в УЛНА зі стенокардією ФК ІІІ встановлена в 67,8%, ФК І-ІІ – 52,1%, проти 55,6% і 37,8% відповідно в 2 групі. В 1 групі ММЛШ при ФК ІІІ склала 399,3±22,9 г, її індекс – 210,8±13 г/м2, що перевищувало дані у хворих з ФК І-ІІ на 70 г та 39,5 г/м2, в 2 групі – 47,6 г та 27,1 г/м2 (P<0,05). Різниця між даними ММЛШ у хворих з ФК І-ІІ в 1 і 2 групах склала 15,9 г, ІММ – 14,8 г/м2 (P>0,05). Зони гіпокінезії задньої стінки ЛШ або МШП виявлені у 26,4% хворих 1 групи з ФК ІІІ та у 1,4% – ФК І-ІІ (P<0,05). Закономірно екскурсія ЗСЛШ при ФК ІІІ відрізнялась від даних при ФК І-ІІ на 28,4% (P<0,05), в 2 групі - 25,2% (P<0,05). В 1 групі КДР і КСР ЛШ при ФК ІІІ перевищували дані при ФК І-ІІ на 3,8 мм та 4,2 мм (P>0,05), в 2 групі - 1,2 мм та 4,2 мм. Індекс КДР >3,1 мм/м2 при ФК ІІІ реєстрували в 3 рази частіше, ніж при ФК І-ІІ. Розмір ЛП в 1 групі при ФК ІІІ перевищував дані при ФК І-ІІ на 3,9 мм (P>0,05), індекс ЛП – 1,9 мм/м2 (P>0,05). Різниця з даними в 2 групі при ФК ІІІ становила для розміру ЛП - 3,7 мм, індексу ЛП - 2,7 мм/м2 (P>0,05). В 1 групі ЛП більше 40 мм при ФК ІІІ було в 61,7% випадків, ФК І-ІІ – 24,6% (P>0,05). Відношення ЛП/КДР >0,75 було у 46%. В динаміці госпітального лікування зміни показників, що характеризують структуру серця, не перебільшували стандартної похибки. Регресування проявлялось не раніше кількох місяців. Діастолічну дисфункцію зареєстровано у 86,4% УЛНА, переважно порушення релаксації, псевдонормальний тип встановлено у 10%. Фракція викиду <50% була у 9,9% і <45% - у 3,2% хворих. Покращення діастолічної функції серця протягом 4 тижнів відбулося у 23,3% хворих, збільшення ФВ у 17,7% на 5,7% (P>0,05).

Висновок. У хворих зі стабільною стенокардією структурно-функціональні зміни міокарда корелюють з її функціональним класом. В УЛНА на Чорнобильській АЕС ремоделювання більш виражене, ніж у відповідному контролі. Регресування структурно-функціональних змін можливе, але потребує тривалої адекватної терапії.