Новікова М.М., Бабкіна Т.М.
Український НПЦ екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
Національна медична академія постдипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Київ

Вступ. Вивчення проблеми травматичного пошкодження печінки – одне з найважливіших питань у клініці закритої травми живота. Це пов’язано, з одного боку, зростанням травматизму, в тому числі і печінки, з іншого - складністю діагностики та лікування даної патології.
При політравмі приоритетним є проведення комп’ютерної томографії. При ізольованій закритій травмі живота приоритетним є проведення УЗД, однією з переваг якої є можливість дослідження у протишоковій, передопераційній палаті, а також множинне повторення при динамічному нагляді. Діагностичну цінність методу УЗД збільшують новітні технології ультразвукового сканування та допплерівських режимів.

Матеріали та методи. Дослідження проводилися на базі відділення ультразвукової діагностики Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги постраждалим із закритою травмою живота, які надходили до відділення політравми.
Для аналізу до роботи були включені результати ультразвукових досліджень у постраждалих з ЗТЖ тільки у стані середньої тяжкості із стабільною геодинамікою, які перенесли травму, що за своїм механізмом могла призвести до пошкодження печінки.
Було проведено 157 ультразвукових досліджень у 114 постраждалих (2009-2011 рр.) за допомогою ультразвукових діагностичних приладів фірми TOSHIBA – “Xario”, “Aplio-XG” із застосуванням новітніх технологій - ApliPure+, Quickscan. Для дослідження гемодинаміки застосовували допплерівські режими кольорового, енергетичного картування, а також допплерівський режим Advanced Dynamic Flow (ADF).

Результати та їх обговорення. Пошкодження печінки при УЗД серед групи постраждалих, що вивчалася, були виявлені у 11:
• Субкапсулярна гематома, виявлена у 9 постраждалих;
• Центральна гематома, виявлена у 2 постраждалих.
Ехографічно, субкапсулярні гематоми візуалізувалися у вигляді лінійних анехогенних зон. У прилеглій до гематоми паренхімі, у всіх пацієнтів спостерігали зниження ехогенності, а при застосуванні допплерівських режимів — збіднення судинного рисунку, навіть до наявності аваскулярних зон.
При динамічному спостереженні (в перші 24-72 години) у більшості постраждалих відмічалось зменшення підкапсульного анехогенного (рідинного) компоненту та збільшення розмірів гіпоехогенної зони прилеглої паренхіми. В подальшому ехогенність печінкової тканини збільшувалась, субкапсулярний анехогенний компонент зникав, та при застосуванні допплерівських режимів (режими кольорового, енергетичного картування, а також ADF) відмічалося відновлення судинного рисунку. Останній визначався в першу чергу при використанні режиму ADF, найбільш чутливого при картуванні низько швидкісних потоків.
Центральні гематоми в перші 12-24 години після травми в більшості випадків були візуалізовани у вигляді ділянки паренхіми підвищеної ехогенності з „розмитими” контурами та збіднілим судинним рисунком.
Протягом наступної доби, при повторних УЗД відмічалось збільшення розмірів зони пошкодження, а у центрі зони з’являлась гіпо- або анехогенна ділянка. При застосуванні допплерівських режимів ділянка гематоми була аваскулярною.
При динамічному контролі, в разі позитивної динаміки, відбувалося відновлення акустичної структури паренхіми з нормалізацією архітектоніки судинного рисунка.

Висновки. Таким чином, узагальнюючи отримані дані, можна заключити, що УЗД постраждалих із ЗТЖ які мають стабільну гемодинаміку без клінічних ознак пошкоджень порожнистих органів є обов’язковим, так як дозволяє вияивити „безсимптомні” субкапсулярні та центральні гематоми печінки.
Акустичні ознаки, як субкапсулярних, так і центральних гематом залежать не тільки від ступеню тяжкості пошкодження і локалізації, а в більшій мірі від періоду часу, який пройшов з моменту отримання травми до проведення УЗД.