Галай О.О.
Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Вступ. Для своєчасної діагностики рецидиву раку щитоподібної залози (РЩЗ) після тиреоїдектомії важливо знати про стан регіональних лімфатичних вузлах.

Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування 142 хворих на РЩЗ, яким проведена тиреоїдектомія у Львівському онкоцентрі за період з 2003 до 2010 р. Вік хворих складав від 23 до 79 років. З метою виявлення ураження регіональних лімфатичних вузлів в післяопераційному періоді всім хворим проводили ультразвукове дослідження (УЗД).

Результати. Прогресування захворювання з появою метастазів у регіональні лімфатичні вузли діагностовано у 35(24,6%) випадках, з них, у 11 − до появи клінічних проявів.
Уражені лімфовузли мали основні ехографічні прикмети метастазів: збільшення розміру і об’єму; округлу форму, нечіткий і нерівний контур; негомогенність ехоструктури з наявністю як гіпо-, так і гіперехогенних ділянок. При порівняльному аналізі отриманих даних було констатовано, що для незмінених лімфатичних вузлів характерна подовгувата форма з дещо потовщеним рівним контуром і гомогенною структурою, тоді коли при метастатичному ураженні їм притаманна округла форма, як правило, без потовщення контуру з гетерогенною структурою. Метастази більше 2 см візуалізувалися у вигляді пухлин неправильної форми з нечіткими контурами і негомогенною структурою. При наявності конгломератів лімфовузлів ехографічно визначалася компресія судин шиї і прилягаючих тканин. Деформація магістральних судин шиї (сонних артерій, внутрішньої яремної вени) у вигляді звуження просвіту вказувало на метастатичну інвазію в їх стінку.
Застосування допплерівських методик надавало додаткову інформацію про стан лімфатичних вузлів. Метастази раку частіше характеризувалися дифузним розподілом кровоплину з наявністю або відсутністю периферичних судин. Для незмінених лімфатичних вузлів характерним була візуалізація в структурі поодиноких судин, а при виявленні декількох судин їх розподіл, як правило, був рівномірним від воріт до периферії, тоді як при метастатичному ураженні їх розташування було хвилеподібним і хаотичним. Особливості розподілу судин в структурі лімфатичних вузлів є важливою прикметою в диференціації їх метастатичного ураження.
Недивлячись на загальноприйняту думку, що всі зміни, які виникають у лімфовузлах шиї після оперативного лікування раку щитоподібної залози, можна характеризувати як регіональний рецидив, необхідно диференціювати його від можливої реактивної гіперплазії. Ведуче значення при вирішенні цього питання відіграють результати морфологічної верифікації. З цією метою виконувалася тонкоголкова аспіраційна біопсія лімфатичних вузлів під контролем УЗД. Підтвердження метастазування у лімфатичні вузли отримано у 68,6% (24 з 35 хворих).

Висновки. Ультразвукове дослідження лімфатичного апарату шиї є обов’язковим у хворих на рак щитоподібної залози після тиреоїдектомії. Своєчасна діагностика ураження лімфатичних вузлів шиї один з основних факторів визначення прогнозу основого захворювання, а відповідно і адекватного лікування.