Жайворонок М.М.1, Динник О.Б.1, Кушнеров О.І.2
1 Медичне науково-практичне об’єднання «МедБуд»
2 Белорусская медицинская академия последипломного образования

Вступ. Сфінктери як структурно-функціональні відтинки стінок усіх трубчастих органів виконують роль спрямовуючих та дозуючих хімус регуляторів. Деякі з них вивчені достатньо, будова інших вивчена менше. Сучасні погляди про сфінктери товстої кишки основані на анатомічних, рентгенологічних та ендоскопічних даних.

Мета дослідження. Оцінити можливості ультразвукової візуалізації сфінктерів товстої кишки.

Матеріали та методи. Було обстежено 52 пацієнти (25-58 років), в т.ч. жінок – 44, чоловіків – 8, з приводу скарг на шлунково-кишковий тракт. При проведенні дослідження ми дотримувалися класифікації сфінктерів товстої кишки, яка була запропонована Ф.Ф.Саксом та В.Ф.Байтингером (1994). Для вивчення сфінктерів ми використовували трансабдомінальне та трансректальне дослідження товстої кишки з наповненням її діагностичним розчином. Ультразвукові дослідження проводилися у сірій шкалі на сканерах Ультима РА (Радмір,Україна) та HD11 (Philips НС, Голландія), з використанням конвексного та лінійного широкосмугових датчиків з робочими частотами 2-5 та 3-12 МГц відповідно. Сфінктери візуалізувалися у вигляді відтинків кишки зі збільшеною кількітю гаустр, розширення їх та потовщення стінки. Сфінктер Гелахера розташований в ділянці основи хробакоподібного відростка; сфінктер Вароліуса (баугінієва заслінка) в ділянці переходу тонкої кишки в товсту; сфінктер Бузі (сліпокишечно-висхідний) на межі сліпої та висхідної ободової кишки; сфінктер Гірша (серединно-висхідний) у більшості випадків знаходиться в середній третині висхідної кишки, інколи – на межі верхньої та середньої третини; сфінктер Кеннона-Бема (печінковий) виявляється в печінковому згині ободової кишки; сфінктер Херста визначається на межі проксимальної та середньої третини поперечної ободової кишки; сфінктер Кеннона (лівий) виявляється на межі середньої та дистальної третини поперечної кишки; сфінктер Пайера-Штрауса (селезінковий) знаходиться в селезінковому згині на межі поперечної та низхідної ободової кишки; сфінктер Михайлова (серединно-низхідний) найчастіше локалізується в середній третині низхідної кишки; сфінктер Баллі розташований на межі низхідної та сигмоподібної кишки; сфінктер Мутье-Россі, серединно-сигмоподібний, визначається в середній третині сигмоподібної кишки; сфінктер О’Берна-Пирогова-Мутьє (сигмоподібно-прямокишечний) розташований на межі сигмоподібної та прямої кишки.

Результати та їх обговорення. Сфінктер Гелахера виявили в 16 випадках (31%), сфінктер Вароліуса в 52 випадках (100%), сфінктер Бузі в 2 випадках (3,8%), сфінктер Гірша в 5 випадках (9.6%), сфінктер Кеннона-Бема в 1 випадку (1,9%), сфінктер Херста не був виявлений в жодному випадку, сфінктер Кеннона в 3 випадку (5,7%), сфінктер Пайера-Штрауса не був виявлений в жодному випадку, сфінктер Михайлова в 3 випадках (5,7%), сфінктер Баллі в 5 випадках (9,6%), сфінктер Мутье-Россі в 2 випадках (3,8%). Сфінктери О’Берна-Пирогова-Мутьє та Нелатона-Гепнера досліджувалися при трансректальному доступі в 4 випадках (7,6%) та у 6 випадках (11,5%) випадках відповідно.

Висновки. Знання ехосеміотики сфінктерних зон товстої кишки при ультразвуковому дослідженні є обов'язковим, тому що при їх спазмі може виникнути підозра на органічні зміни.