Батюк С. І., Бриндіков Л. М., Табола М. М., Попович В.В.
Хмельницький обласний онкологічний диспансер

Вступ . Одним із найбільш важливих параметрів, які впливають на тактику лікування рака прямої кишки, являється наявність метастазів в регіонарних лімфовузлах. Лімфогенний шлях метастазування рака прямої кишки має свої особливості в залежності від локалізації ракового ураження прямої кишки: від верхньої 2/3 прямої кишки метастази по лімфатичним шляхам розповсюджуються вверх в лімфатичні вузли, розташовані вздовж верхньої прямокишечної артерії і біля кореня нижніх брижових судин, і від них – в парааортальні (заочеревні) лімфатичні вузли, які розташовані по ходу середніх і нижніх артерій, і від них – в групу гіпогастральних лімфатичних вузлів; від анального відділу прямої кишки лімфа відтікає в (параректальні) вздовж нижніх прямокишечних артерій і в групу гіпогастральних лімфатичних вузлів, а також в пахово-стегнові лімфатичні вузли. Проблема діагностики раку прямої кишки і його метастазів в лімфовузли залишається актуальною. Традиційне рентгенологічне дослідження дозволяє діагностувати пухлину, оцінити її поширення по довжині і окружності органа, але при цьому відсутня інформація про глибину пухлинної інвазії стінки кишки і стан реґіонарних лімфовузлів. Такі методи обстеження як комп’ютерна і магнітно-резонансна томографії значно розширюють діагностичну інформативність, однак на сьогодні мають певні обмеження щодо застосування в клінічній практиці. Цю проблему успішно може вирішувати комплексне ультразвукове обстеження прямої кишки і реґіонарних лімфатичних вузлів.

Ціль. Встановити діагностично значимі критерії метастатично змінених лімфовузлів у хворих з раком прямої кишки.

Матеріали і методи. Обстежено 126 хворих з клінічним діагнозом «Рак прямої кишки», підтвердженим рентгенологічними, ендоскопічними і гістологічними методами дослідження і 48 хворих з запальними процесами прямої кишки. Серед хворих з раком прямої кишки метастази в регіонарні лімфовузли мали місце в 42 чоловік. Для дослідження тазових лімфовузлів всім хворим проводилось трансректальне ультразвукове обстеження на ультразвукових сканерах Mindray DC-7 і SIEMENS Sonoline G-60 з використанням ректального датчика, який має робочу частоту 5-7,5 Мгц. Пахові лімфовузли досліджувались лінійним датчиком з частотою 7,5-12 МГц. Обстеження проводилось в В-режимі, режимах кольорового допплера. При ультразвуковій оцінці доброякісного або злоякісного характеру змін лімфовузлів ми враховували дев’ять параметрів: форму (округлу або овальну), розміри, наявність/відсутність зображення воріт лімфовузла, товщина області воріт, товщина кори лімфовузла, ехогенність і ехоструктура, характер васкуляризації при кольоровому допплерівському картуванні, наявність/відсутність екстракапсулярного розповсюдження.

Результати. При метастатичному ураженні лімфовузлів, останні у всіх хворих мали округлу форму. Розміри їх становили 15-65 мм. У 92% хворих відмічалась повна відсутність зображення області воріт лімфовузла, співвідношення кортікального шару до воріт складало більше 2. Метастатично змінені лімфовузли візуалізувались як гіпоехогенні утворення різної ехоструктури з нечітким, нерівним контуром за рахунок приєднання в пухлинний процес оточуючих тканин. При їх допплерографії у 78% хворих реєструвалась щільна судинна сітка (більше 20 кольорових сигналів).

Висновки. Точність діагностики метастазів в регіонарні лімфовузли при ракові прямої кишки склала 81%, чутливість 79%, спецефічність 82%. Даний метод обстеження повинен використовуватись в комплексному обстеженні хворих на рівні обласного онкологічного диспансеру.