Откаленко О.С., Церковнюк А.В.
Обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова, Вінниця

Меланома (синоніми: меланобластома, меланокарцинома, меланосаркома, меланоцитома, леокарцинома.) – одна з найбільш агресивних і непередбачуваних злоякісних пухлин, яка метастазує як лімфогенно, так і гематогенно, розвивається з пігментоутворюючих клітин (меланоцитів).
Вперше її виділив як окрему нозологічну форму французький вчений Лаеннек (винахідник стетоскопу).
Захворюваність на меланому росте в усьому світі, в Європі становить 5-7 випадків на 100000 населення. Розвитку меланоми шкіри сприяє підвищена інсоляція. Фактори ризику меланом слизових оболонок невідомі, спостерігається у представників усіх рас незалежно від географічних регіонів. Зустрічається в будь якому віці, частіше в 30-60 років, жінки хворіють в 2 рази частіше, але прогноз у жінок кращий, ніж у чоловіків.
З загальної кількості меланом шкіра уражується в 80-85 % випадків, очна форма захворювання зустрічається в 7%; слизові оболонки рота, вульвовагінальної, назофарігнеальної, ректальної ділянок, дистальні ділянки уретри, м’які оболонки спинного та головного мозку в 1-3% (менше 5%),
Гетеротопічні меланобластоми зустрічаються в тканинах наднирників, кишечника, носоглотки, вуха, гортані, орбіти, печінки, жовчного міхура, жовчовивідних протоках, слинних залозах, селезінці, сечовивідному каналі, статевому члені, в очеревині, нервах та ін.
В кишечнику переважна локалізація меланоми – пряма кишка або тонкий кишечник. В тонкому кишечнику пухлина може бути як поодинока, так і множинна. Ці пухлини діагностуються лише в момент, коли вони досягають значних розмірів.
Меланома слизових оболонок ШКТ та ВДШ по клінічній картині в основному не відрізняється від ураження цих органів при інших злоякісних пухлинах. Меланома слизових оболонок відрізняється її схильністю до метастатичного ураження печінки.
Враховуючи вкрай рідке розташування меланобластоми в тонкому кишечнику, представляємо вам випадок діагностики цього захворювання.
Хворий І. 32 років поступив в гематологічне відділення 11.04.2011 року зі скаргами на загальну прогресуючу слабкість, задишку, періодичний біль в лівій половині живота, підвищення температури тіла до 37,5о С, запаморочення. Вважає себе хворим на протязі останніх 10 днів, коли відчув біль в лівій половині живота. В загальному аналізі крові виявили анемію (Hb 65 г/л, кількість еритроцитів 2,5х10 12 / л, ЦП – 0,74), тромбоцитоз – 464х109/л). Попередній діагноз: «Залізодефіцитна анемія важкого перебігу, інтоксикаційний синдром».
14.04.2011р. було проведене УЗД органів черевної порожнини, під час якого виявлено спленомегалію та симптом ураженого порожнистого органу в лівій половині живота в проекції нисхідного відділу - селезінкового кута товстого кишечника (потовщення стінок кишки до 30 мм на протязі 10 см, діаметром до 62 мм, яке доходить до нижнього полюсу лівої нирки; контур утворення чіткий, нерівний, структура гомогенна, кровоток в утворенні не виявлений). Дивись фото.
При колоноскопії органічної патології не виявила.
Проконсультований хірургом, який при пальпації в лівому мезогастрії виявив щільне утворення діаметром біля 2 см, яке заходило під товщу кишечника, болюче при натисканні з зусиллям.
При СКТ (контрастування ШКТ per os 1 літром води нативно та після внутрішньовенного контрастного посилення ультравістом–370 та в відтерміновану фазу) в лівій боковій ділянці живота в проекції нисхідного відділу товстої кишки виявлено додаткове негомогенної м’якотканинної структури утворення розмірами 55 х 50 х 60 мм. з ділянкою зниженої щільності в центрі, що може відповідати зоні некрозу. Дане утворення добре накопичувало контрастну речовину, мало округлу форму з відносно рівними контурами, тісно прилягало до передньої поверхні нижнього полюсу лівої нирки. Крім цього відмічено вогнищеве м’якотканинне ущільнення стінок тонкого кишечника з лівого боку. Наявні регіональні брижові лімфатичні вузли розмірами до 15 мм в діаметрі. Стінки товстого та тонкого кишечника зліва потовщені, ущільнені, з ознаками перифокальної запальної інфільтрації як в ділянці жирової клітковини міжкишечного простору, так і в ділянці брижі. Заочеревинні л/в нечисленні до 8,5 мм в діаметрі.
Хворий прооперований, післяопераційний діагноз: «Меланома тонкого кишечника». Гістологічний висновок – меланобластома.


Мал.1


Висновок: Цікавість вищеописаного випадку в тому, що меланома кишечника зустрічається вкрай рідко. В доступній оглянутій нами літературі не знайдено ультразвукового зображення цієї патології.