Сучасний методичний підхід до досліджень периферичного кровотоку у дітей
Гончаренко Н.І., Лук'янова І.С.
м.Київ, ІПАГ АМН України
Вступ
На сьогоднішній день ураження ендотелія і порушення процесів мікроциркуляції (МЦ) розглядається як важлива патогенетична ланка більшості захворювань та патологічних станів. Проте ступінь і характер змін периферичного кровотоку при цьому вивчені недостатньо, особливо у дітей.
Матеріали та методи
Обстежено 81 дитина віком від 6 до 15 років: з них - 41 дитина із хронічними захворюваннями печінки (вірусні гепатити "В" і
"С", аутоімунний гепатит), 3 дитини - цироз печінки (ЦП), 40 дітей із системним ураженням сполучної тканини (12 дітей - ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА), 28 дітей - недиференційована дисплазія сполучної тканини (НДСТ)), 10 здорових дітей - група контролю.
Стан МЦ досліджували за допомогою лазерного аналізатора мікроциркуляції крові - ЛАКК-02 (НПП "Лазма", Росія) по стандартной методиці. Аналізували амплітудно-частотний спектр коливань кровотоку, оцінювали загальний рівень МЦ, активність ендотеліоцитів, реактивність судин.
Судиннорухова функція ендотелію досліджувалась за допомогою визначення динаміки кровотоку (допплерометрія) по плечовій артерії та діаметра в стані спокою та під час реактивної гіперемії. Оцінка проводилась на ультразвуковому апараті SA 9900 (Medison) лінійним датчиком 7,5 - 10 МГц за методикою, описаною D.Celermajer та співавт. (1992р.).
Результаты
За даними ЛДФ у дітей з ВГ та АГ виявлено три гемодинамічні типи: спастичний, гіперемічний та нормоциркуляторний. Для дітей з ЦП характерний спастичний тип. В залежності від ступеня тяжкості та активності запального процесу спостерігається підвищена або знижена активність ендотеліоцитів, півищений або знижений загальний рівень МЦ. Для всіх категорій хворих характерна знижена реактивність мікросудин.
У дітей з НДСТ також виявлено 3 типи реакцій МЦ, але ступінь виявлених змін менша. Для дітей з ЮРА характерно низький загальний рівень МЦ та низька активність ендотеліоцитів, ознаки артеріол-венулярного шунтування, не виявлено нормоциркуляторний тип.
За післяоклюзійною зміною діаметра a.brachialis діти з ВГ"С"
розподілились на дві групи: у 46,2% дітей спостерігався статистично достовірно менший приріст діаметра у порівнянні з контрольною групою (гіпоергічна реакція, II тип), у 53,8% - достовірно більший приріст діаметра (гіперергічна реакція, III-й тип). Для всіх дітей з ВГ"В", аутоімунним гепатитом і цирозом печінки був виявлений приріст діаметра менше 10% у порівнянні з контролем.
У дітей із НДСТ у фазу реактивної гіперемії було виявлено 3 типи судинних реакцій:
I-й тип - приріст діаметра був таким самим, як у групі контролю (33,3% дітей), II-й тип -спостерігався статистично достовірно менший приріст діаметра, у порівнянні з контрольною групою (40% дітей) , III-й тип - достовірно більший приріст діаметра (26,7% дітей) . У дітей, хворих на ЮРА, зміна діаметра не відрізнялась від реакції дітей групи контролю.
Висновки
Таким чином, метод ЛДФ та УЗ-дослідженя ендотеліальної функції являється методом вибору у визначенні патологічних змін у дітей при різних захворюваннях.