Ультразвукова колоноскопія при синдромі хронічного закрепу у дітей

Сафанюк Л.В.*, Коноплицький В.С., Погорілий В.В., Якименко О.Г.

Вінницький національний медичний університет ім. Пирогова М.І.

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня*

 

Вступ

При затримці транзиту кишкового вмісту подовжується контакт з токсичними речовинами - продуктами гниття, що супроводжується кишковими та позакишковими порушеннями у дітей які погіршують якість життя та фізіологічного розвитку організму.

Консервативні методи лікування порушень кишкового транзиту у вигляді синдрому хронічного закрепу дають можливість досягати позитивних результатів у 90% хворих при своєчасному встановленні діагнозу (С.Н.Потемкин з співав., 2005).

Одним з методів ранньої неінвазивної діагностики патології дистальних відділів товстої кишки (ДВТК) при хронічних закрепах є ультразвукова колоноскопія.

Матеріали та методи

В даній роботі була досліджена група з 25 дітей обох статей віком від 3-х до 16-ти років, у яких в анамнезі були стійкі закрепи на протязі не менше 1-го року. Ультразвукове дослідження виконували на апараті Sonoline Adara SLC 230 V фірми "Siemens" в режимі "реального часу" з одночасним заповненням гіпертонічним розчином NaCl ДВТК. Частота лінійного датчика складала 3,5 МГц. Середній обсяг розчину становив 156±5,0 мл.

Результаты

Вивчення ширини прямої кишки з'ясувало її збільшення після введення розчину NaCl в 1,6 рази, передньо - заднього в 2.1 рази в середньому. Ширина дистального відділу сигмовидної кишки також збільшувалась при гідроколоноскопії в 1,9 рази і в передньо - задньому розмірі в 1,8 рази відповідно до норми.

Аналіз характеристики перистальтики виявив її зниження в 18 випадках, нормальну у 5-ти пацієнтів і посилену лише у 2-х дітей. В 22 клінічних випадках була діагностована додаткова петля сигмовидної кишки, що в подальшому було визначено як доліхосігма.

Висновки

Ультразвукова колоноскопія ДВТК при синдромі хронічного закрепу дозволяє вивчити анатомо - топографічні особливості та функцію кишки у вигляді її подовження, перегинів та визначити характер перистальтики. Неінвазивність методу дозволяє без будь якої шкоди для організму проводити моніторинг ефективності консервативності лікування.