В-режим в ургентній діагностиці травної трубки

Шило В.Т., Виноградов С.Ю., Паліенко Р.К., Пироговський В.Ю., Злий В.В., Коробко В.Ф.

Київ, КОКЛ N 1, кафедра хірургії та радіології КМАПО, КНМЦ "

Здоров'я літніх людей"

 

Вступ

Ультразвукова діагностика (УЗД) набуває першочергового значення в діагностиці ургентних станів травної трубки. Вона є обов'язковим компонентом в обстеженні таких хворих.

Матеріал та методи

Щоденно 20-25 хворим проводиться ультразвукове (УЗ) обстеження по швидкій допомозі з підозрою на абдомінальну патологію. Майже в усіх хворих спостерігається виражений метеоризм. Проведені нами раніше спостереження з прийомом 2-3 таблеток метеоспазмілу чи еспумізану перед обстеженням значно покращують УЗ візуалізацію черевної порожнини. Огляд здійснювали на Aloka 630 та Unison 400 з датчиками від 2,5 до 10 Мгц.

Результат

Шлунок, ДПК. Потовщення стінок та гіперехогенність слизової є проявом гастриту та дуоденіту. Девіація контурів стінки шлунку та ДПК з наявністю дефекту в центрі характерні для виразкової хвороби. Місце розташування таких УЗ симптомів вказує на топографію виразки. Вихід рідинного вмісту за межі зовнішнього контуру шлунку чи ДПК характерно для перфорації їх. Переповнення натще рідинним вмістом шлунку та ДПК є проявом гіперсекреції. Вільне переміщення вмісту із ДПК в шлунок, а із нього і в стравохід є ознакою рефлюксів. Кількість їх за хвилину характеризує частоту. При недостатності анастомозу після резекцій шлунку відбувається переміщення вмісту з кишковика. Наявність в післяопераційному періоді рідини за межами любого анастомозу є наслідком порушення герметичності швів.

Надмірне переповнення шлунку спостерігається при стенозах виходу із шлунку. При ФГДС в таких випадках переміщення зонду через пілорус неможливе. До цього призводить наявність пухлин, виразок, рубцевих змін в ділянці пілорусу. Порушення евакуації із шлунку відбувається також при зміщенні догори пілорусу із-за розташованих під ним пухлин ( 5 лейоміом в наших спостереженнях ) чи значного збільшення в розмірах голівки підшлункової залози та наявності псевдокіст в ній. При початкових проявах стенозу виходу із шлунку спостерігається підвищена амплітуда скорочень стінки, а при розвитку декомпенсації стенозу вона зменшується. Відповідно цьому на перших стадіях стенозу стінка шлунку потовщується, а потім, з розвитком декомпенсації, потончується, а збільшений шлунок зміщується в напрямку малого тазу.

При об'ємній патології шлунку візуалізується неоднорідний утвір значних розмірів з переважанням гіпоехогенності та нечіткими зовнішніми контурами. При метастазуванні збільшуються лімфовузли навколо шлунку, підшлункової залози та у воріт печінки.

Тонка та товста кишка. Розширення їх спостерігається при стазах та парезах. На перших етапах моторика стінки кишковика підсилюється, а потім пригнічується аж до повної відсутності з накопиченням рідини в їх просторі. Це може бути проявом рефлекторних змін при гострих деструкціях в черевній порожнині . Розширення кишковика відбувається в перші дні після операцій і тривалість зберігання такого розширення є важливим прогностичним критеріем. Особливо небезпечним при стазу чи парезу кишковика є поєднання їх з наявністю вільної рідини в черевній порожнині. Це може бути ознакою перипанкреатичного випоту, перфорації кишковика, шлунку, ДПК та розвитку перитоніту. Діагностичні чи лікувальні під контролем УЗ датчика пункції вмісту черевної порожнини здійснювали в місцях вільних від петель кишковика, а при пункції заочеревенного простору поза контурами нирок та магістральних судин.

При товстокишковій непрохідності відбувається прогресуюче розширення центрального відділу кишки, а при тонкокишковій непрохідності спостерігається маятникоподібне переміщення вмісту в розширеній петлі. При защемлених кілах моторика розширеної петлі чи петель кишки в мішку пригнічується та накопичується рідина . Виражене розширення петель товстої та тонкої кишки може бути при розривах бриж та підшлункової залози, при тромбозах кишковика. Наявність додаткових утворів між петлями кишковика може бути проявом інфільтрату чи абсцесу внаслідок перфорації полих органів та нагноєнням випоту. Подібні ускладнення зустрічаються і при хворобі Крона і неспецифічному виразковому коліті. Діагностика перфорації в усіх випадках відбувається шляхом заповнення петлі кишковика метиленовим синім чи контрастом.

Висновок

Аналіз отриманої УЗ семіотики дозволяє підвищити достовірність діагностики гострої ургентної патології кишкової трубки на етапі термінового доопераційного обстеження.