Вплив пилку квіткового і чистотілу великого на моторику жовчного міхура у хворих на хронічний некаменевий холецистит

Сенюк Б.П., Лукашевич І.В., Малкович Н.М., Буймістер Н.І.

Чернівці, Україна.

Буковинський державний медичний університет

Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб (зав.каф.проф. О.І.Волошин)

 

Вступ

За останні роки вагоме місце в комплексній терапії захворювань внутрішніх органів відведено застосуванню апі- та фітопрепаратів. Рослинні лікувально-профілактичні препарати є більш біодоступні людському організму, ніж будь-які синтетичні види ліків. Вони надійно активують саногенетичні властивості організму людини, рідше дають ускладнення.

Мета

Метою дослідження було вивчення впливу пилку квіткового (ПК), настоянки чистотілу великого (ЧВ) на моторику жовчного міхура та оцінка ефективності даної функції при її порушенні.

Матеріали та методи

Групу хворих склали 48 пацієнтів із хронічним некаменевим холециститом. Вплив ПК і настоянки ЧВ на моторику жовчного міхура вивчали

"гострих" клінічних дослідженнях за допомогою фармакодинамічної ЕХО-холецистографії. Об'єм жовчного міхура визначали за формулою Eversona G.T (1980), ефективність його моторики оцінювали за коефіцієнтом скорочення (КС).

Результати

У 48 (100%) обстежених під впливом ПК і настоянки ЧВ спостерігали холецистокінетичний ефект різного ступеня вираженості. Так у пацієнтів з нормальним об'ємом жовчного міхура максимальне скорочення відбувалося на 50-60 хв. (КС-56,4± 7,9%Р<0,05) з ПК і на 40-50 хв. (КС-65,4±8,3%) з настоянкою ЧВ. У випадку гіпотонічної дискінезії максимальне скорочення жовчного міхура наступало на 20-30 хв. і було нетривалим, як під впливом ПК так і настоянки ЧВ. У 3 (6,25%) хворих з атрофічними процесами слизової оболонки шлунка і ДПК, з вираженою гіпоацидністю холецистокінетичний ефект був незначний (КС 14,5±2,4%).

Загальними особливостями дії апі- і фітопрепаратів у даного контингенту хворих була помітна залежність скорочувальної функції, швидкості та темпу реакції від ступеня запальних ознак в жовчному міхурі, вираженості та поширеності змін.

Висновки

Проведені дослідження демонструють патогенетичну обгрунтованість досліджуваних апі- та фітозасобів у хворих з названими недугами. Їх ефективність проявляється в достатній ступені корекції порушених функцій гепатобіліарної зони, протизапальній та антиспастичній дії.