ГІСТЕРОСАЛЬПІНГОГРАФІЯ ТА ГІДРОТУБАЦІЯ МАТКОВИХ ТРУБ ПІД КОНТРОЛЕМ УЗД ТА МРТ ПРИ ТРУБНОМУ БЕЗПЛІДДІ. ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ, ПЕРСПЕКТИВИ
Власний первинний досвід
Мухомор О.І., Бубнов Р.В.
Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ
Відділення ультразвукової діагностики.
Ключові слова: безпліддя, ультразвукове дослідження, контрастні засоби, соногістеросальпінгографія, магнітно-резонансона гістеросальпінгографія, гідротубація.
Вступ. Мета цього дослідження мала проаналізувати можливості поєднаного використання соногістеросальпінгографії та магнітно-резонансоної гістеросальпінгографії з лікувально-діагностичною метою при різних формах жіночого безпліддя, а також оцінити можливість використування оптимального лікувально -контрастного середника для візуалізації порожнистих структур малого тазу при УЗД та МРТ. Проаналізована світова література відносно використання контрастних променевих методів у дослідженні жіночого статевого тракту при жіночому безплідді. Відносно магнітно-резонансної гістеросальпінгографії опубліковані лише нечисельні публікації про спроби впровадження з діагностичною метою МР контрастного дослідження матки та труб в клінічну практику. Виконані поодинокі випробування методу на фантомі та тваринних моделях. Проте нами не знайдені публікації щодо поєднаного використання соногістеросальпінгографії та магнітно-резонансоної гістеросальпінгографії при трубній формі жіночого безпліддя з лікувальною та діагностичною метою. Це дає підстави вважати це дослідження первинним, а тему досить перспективною для подальшого вивчення.
Матеріали і методи. Обстежено дві групи пацієнтів. Перша група складалась з 15 безплідних жінок віком від 24 до 37 років (середній вік 31 рік), у яких попередньо виключені інші фактори безпліддя, і трубний фактор був ймовірно пріоритетним. Жінкам цієї групи проводилась соногістеросальпінгографія з одночасною гідротубацією під контролем трансвагінального УЗД. До другої групи включено 5 пацієнток віком від 28 до 34 років (середній вік 32 роки), у яких після ультразвукового дослідження не були виключені маткові та очеревинні причини безпліддя. Їм поряд з соногістеросальпінгографією проводилася безконтрастна МРТ та МР гістеросальпінгографія для уточнення діагнозу та контролю можливої гідротубації. Очікувані результати – отримати чітку інформацію відносно трубного фактору безпліддя (візуалізація структури маткових труб), маткового (аденоміоз, субмукозні утвори, поліпи тощо) чи очеревинного (синехії, ендометріоз) факторів.
Результати досліджень. У п’яти пацієнток другої групи (100%) підтверджено трубний фактор безпліддя. Пілся гідротубації з’явилась рідина в порожнині малого тазу у всіх пацієнток обох груп. Бік непрохідності труби встановлено у 12 (80%) пацієнток першої групи та у 100 % пацієнток другої групи, причому інформація отримана при Т2 режимі дослідження (Т1 режим дозволив виявити лише у 80%). Рівень обструкції визначено у 4 пацієнток (27%) першої групи та 100% другої (чутливість при Т1 режимі склала 80%). Ускладнень не зареєстровано. У 8 пацієнток (40%) протягом року після гідротубації зареєстрована маткова вагітність.
Висновок. Соногістеросальпінгографія залишається оптимальним рутинним методом при діагностично-лікувальному веденні пацієнток. В певних випадках (уточнення маткових форм безпліддя, візуалізації структури труб, визначення боку ураження) доцільне застосування МР гістеросальпінгографії. На даний час ця тема є новою та досить перспективною для подальшого вивчення.