МОЖЛИВОСТІ УЛЬТРАСОНОГРАФІЇ У ОЦІНЦІ ЕПІДУРАЛЬНОГО КОРОВОТОКУ ПРИ ПАТАЛОГІЧНИХ СТАНАХ ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

Кучер А.Р., Горак А.Р., Алейнік В.А., Ткаченко Ю.В., Гарбар Н.Я.

ЛНМУ ім. Данила Галицького, центр ультразвукової діагностики «УЛЬТРАМЕД», Львів, Україна

Вступ. Метою роботи було визначення рівня епідурального кровотоку при різних патологічних станах шийного відділу хребта у пацієнтів старше 14 років.

Матеріали і методи. Проаналізовані ультрасонографічні обстеження у 42 пацієнтів (чоловіків – 12 , жінок - 30). Вік пацієнтів від 16 до 68 років. Обстеження виконувалось конвексним електронним трансдюсером з частотою 1.75-3-4 МГц та мікроконвексним електронним трансдюсером з частотою 4-6-8 МГц, на апараті ACUSON ASPEN. Контрольну групу склали 15 осіб без клінічних та рентгенологічних ознак захворювання шийного відділу хребта. Об’єктом обстеження були: міжхребцеві диски, хребтовий та корінцеві канали, стан епідурального кровотоку.

Оцінювали: інтенсивність кровотоку по венах епідурального простору в залежності від характеру зміни дисків, хребтового та корінцевих каналів шийного відділу хребта.

Результати.

Причинами які спричиняють послаблення епідурального кровотоку є:

1. Задні кили міжхребцевих дисків.

2. Протрузії міжхребцевих дисків великих розмірів (більше 3 мм), які спричиняють компресію епідуральних вен. При цьому резервний простір між задньою межею диска та передньою поверхнею спинного мозку складає менше 1 мм.

3. Спондилолістези хребців.

Кила диска є наслідком дегенеративно-дистрофічних змін міжхребцевого диску, найчастіше кили виникають в задніх відділах міжхребцевого диску. Субстратом кили є пульпозне ядро диска, яке викликає запальний процес в навколишніх тканинах, а саме в епідуральній клітковині, де найчастіше розміщуються задні кили. В рідких випадках кили розміщуються під lig. longitudinale posterior, та субдурально. При візуалізації епідурального кровотоку відзначалося різьке зниження епідурального кровотоку на рівні обстеження, та посилення його на рівнях вище і нижче.

Медіанні протрузії дисків невеликих розмірів (до 3 мм) не викликають зниження кровотоку на даному рівні. При протрузіях дисків, які за розмірами перевишують 3 мм, у випадку зменшення простору між задньою межею диска та передньою поверхнею спинного мозку менше 1 мм, визначалось ослаблення кровотоку на даному рівні, без посилення його на сусідніх. Задньо-бокові протрузії дисків на шийному рівні трапляються значно рідше, ніж медіанні, і знижують епідуральний кровотік тільки на боці протрузії.

Гіпермобільність хребців при виконанні функціональних проб не викликає зміни епідурального кровотоку, проте спондилолістези другого та вищих ступенів, які виявляються в стані спокою, можуть викликати зменшення епідурального кровотоку, проте не у всіх випадках.

Висновки.

Ультрасонографічне обстеження є високочутливим методом діагностики при дистрофічно-дегенеративних захворюваннях дисків шийного відділу хребта.

Методом ультрасонографічної доплерографії визначаються зміни епідурального кровотоку.

Епідуральний кровотік має тенденцію до різкого зниження при килах, великих протрузіях та спондилолістезі.

Метод визначення епідурального кровотоку можна використовувати з метою диференціальної діагностики між килою та протрузією міжхребцевого диску.