Абдуллаєв Р.Я., Гапченко В.В., Старків М.П., Динник О.Б.

Харківська медична академія післядипломної освіти

Сумський Державний університет

Національна медична академія післядипломної освіти

Метою нашої роботи було вивчення можливостей УЗД в діагностиці захворювань шлунку та 12.п.к.

Матеріали й методи. Ультразвукове дослідження було проведене 1322 хворим з клінічними ознаками патології шлунку і 12 п.к. в віці від 19 до 72 років (987 чоловіків і 335 жінок). Рентгенографія або фіброгастроскопія (ФГС) проводились у 596 (45,1%) випадках. При підозрі на виразку або виразково-інфільтративну форму раку базувались на результатах ФДС з прицільною біопсією. Контрольну групу склали 23 особи.

Ультразвукове дослідження шлунку і 12 п.к. проводилось натщесерце і з його наповненням 500-700 мл дегазованої води. При цьому оцінювався стан антрального відділу шлунку в сагітальній і аксіальній площині, кількість слизу в ньому. Півноцінний огляд всіх відділів шлунку і 12 п.к. проводився після прийому рідини на лівому і правому боці, в положенні пацієнта лежачи на спині, сидячи, а також стоячи.

Результати. При УЗД чітко розмежовувалися всі шари шлунку в інтактних дільницях. Абдомінальна частина стравоходу довжиною 2-3 см візуалізувалася в 1227 (92,8%) випадків. За результатами трьох методів у 177 (13,4%) обстежених з приводу будь-яких скарг патології шлунку і 12 п.к. не були виявлені. У 1145 (86,6%) обстежених в різних сполученнях були діагностовані: хронічний гастрит – у 760 (57,5%), гастродуоденіт – у 703 (53,2%), дуодено-гастральний рефлюкс – у 660 (49,9%), ерозивний бульбіт – у 379 (28,7%), виразка 12 п.к. – у 144 (10,9%), ерозія шлунку – у 124 (9,4%), рак шлунку – у 34 (2,6%), виразка шлунку – у 42 (3,2%), поліп шлунку – у 128 (9,6%), езофагіт – у 8 (0,6%), захворювань Менетріє – у 8 (0,6%) хворих, гастроезофагіальний рефлекс – у 125 (9,4%). Серед 34 хворих при ФГС рак шлунку до проведення УЗД діагностований тільки у 22 (64,7%) хворих переважно з виразково-інфільтративною формою, а після УЗД – ще у 12 хворих. Завдяки пошаровій візуалізації стінок шлунку, всі випадки (9 хворих) підслизової і інтрамуральної локалізації раку шлунку було діагностовано тільки при УЗД. Ступінь розповсюдженості раку шлунку точніше визначалась при УЗД. В 5 випадках ендофітної локалізації раку, рентгенологічні утворення оцінювались як поліпи. При допплеровському обстеженні, після виявлення посиленної васкуляризації пухлини, ФГДС проводилась з прицільною біопсією, що дозволило підтвердити діагноз раку. Ерозивні бульбіти краще всього діагностувалися при ФГДС. Ерозії шлунку однаково було видно як при ФГСД так і при УЗД. Виразка 12 п.к. при ФГДС виявлена у 141 (98,7%), а на УЗД візуалізувалася у 135 (97,9%), особливо краще після зняття постбульбарного спазму. В 7 випадках хронічний гіпертрофічний гастрит діагностувався тільки при УЗД.

Висновки. Результати ультразвукових досліджень, проведених на сучасних приладах, показують його високу інформативність. Завдяки чіткій пошаровій візуалізації стінок шлунку і 12 палої кишки з використанням ефекту Допплера, можливості дослідження труднодоступних зон шлунку, ультразвукове дослідження має абсолютну перевагу перед іншими існуючими методами.

Ультразвуковий метод дослідження шлунку і 12 палої кишки можна рекомендувати для впровадження в практику, як скрінінг для раннього виявлення патології так, як він неінвазивний та не несе рентгенівського навантаження.