Гапченко В.В., Абдуллаєв Р.Я., Старків М.П., Динник О.Б.

Сумський Державний університет

Харківська медична академія післядипломної освіти 

Національна медична академія післядипломної освіти

Метою нашої роботи було вивчення інформативності УЗД в діагностиці захворювань товстої кишки.

Матеріали і методи. Ультразвукова іррігоскопія була проведена 288 хворим з клінічними проявами патології товстої кишки у віці від 23 до 76 років (183 чоловіки і 105 жінок). Рентгенівська іррігоскопія або колоноскопія (КС) проводилась в 243 (84,4%) випадках. Контрольну групу склали 17 осіб.

Ультразвукове дослідження товстої кишки проводилось після очищувальної клізми та з її наповненням 1200-1800 мл кип'яченою водою. Спочатку оцінювався стан прямої кишки і ректосигмоїдного відділу в положенні пацієнта лежачи на спині й повільним поворотом на лівий бік. Надалі, при каудо-краніальному нахилі пацієнта і на лівому боці, оцінювалися лівий відділ товстої кишки, потім поперечний в положенні на спині, а потім на правому боці -Баугінієва заслінка й проксимальний відділ товстої кишки. Візуалізація прямої кишки і ректосигмоїдного відрізку значно якісніше здійснювалась при трансректальному дослідженні.

Результати. При УЗД чітко розмежовувалися всі шари товстої кишки в інтактних відділах. Баугинієва заслінка гарно визначалась у 276 (95,8%) випадках. Трансабдомінально пряма кишка і ректосигмоїдний відрізок задовільно візуалізувалися у 217 (75,3%) випадках. Трансректальний доступ дозволив 100% якісно візуалізувати всі шари прямої кишки і ректосигмоїдний відрізок. Крім того, за допомогою кольорового Допплера також були виявлені варикозно розширені гемороїдальні вени в 39 (13,5%) випадках, що було головною причиною візиту пацієнтів до лікаря.

За результатами проведених досліджень хронічний коліт був виявлений у 128 випадках (44,4%), поліпи: висхідного відділу - у 22 (7,63%), сигмовидної кишки у 7 (2,4%),прямої кишки у 43 (14,9%), рак - у 18 (6,2%), аномалій розвитку товстої кишки - у 12 (4,16%), хвороби Гіршпрунга - у 3 (1%), хвороби Крона - у 15 (5,2%), хронічний неспецифічний виразковий коліт - у 2 (0,69%), дивертикул сигмовидної кишки в 3 (1%) .

У 2 випадках поліпи виявлено при рентгенівській іррігоскопії, а за допомогою кольорового Допплера була виявлена посилена васкуляризація. Післяопераційне гістологічне дослідження дозволило встановити діагноз раку висхідного відділу і селезінкового вигіну ободової кишки. В 3 випадках інфільтративна й екзофітна форми раку були діагностовані тільки при ультразвуковій іррігоскопії, у двох з них завдяки Допплерівському кольоровому картуванню. Поширеність пухлинного ураження, особливо в товщу стінки, досить точно була визначена при ультразвуковій іррігоскопії.

Висновки. Завдяки чіткій пошаровій візуалізації стінок товстої кишки і застосуванню ефекту Допплера, ультразвукова іррігоскопія має абсолютну перевагу перед рентгенівською. Характер і поширеність ураження точніше визначається при УЗД. Трансректальне обстеження в режимі кольорового Допплера є найбільш високоінформативним методом обстеження ректосигмоїдного сегменту. Даний метод можна рекомендувати для впровадження в практику, як скрінінг для раннього виявлення патології так, як він неінвазивний та не несе рентгенівського навантаження.