НЕВРОЛОГІЧНІ НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ У ДІТЕЙ (ЛЕКЦІЯ)

Гончар О.А., Уралова Л.Т.

НМАПО ім. П.Л.Шупика, Київ


Вступ. В Україні існують суттєві проблеми щодо радіологічного визначення неврологічних невідкладних станів у дітей різного віку. Фактично відсутні радіологічні стандарти для уточнення широкого спектру неврологічних проблем у віковому аспекті. Немає чіткого визначення й класифікації патологічних станів головного мозку, що нерідко призводить до досить довільної інтерпретації даних радіологічних досліджень під час їх виявлення.

Гостра енцефалопатія – розлад свідомості чи кома – безупинне погіршення зміненого стану свідомості (Phelan E.M., 2003).


Метою лекції являється: 1. Обговорення специфічних для дітей станів і тих, прояви яких відрізняються порівняно з дорослими. 2. Спрямування акценту на стани, де візуалізація є визначальною в постановці діагнозу і/чи наслідку захворювання, такі як, гіпоксично-ішемічні ураження (ГІУ), гостра інфекція, гострий дисемінований (параінфекційний) енцефаломієліт (ГДEM), невипадкова травма (НВТ), судинні розлади, включаючи венозний синус-тромбоз, і деякі порушення обміну речовин. 3. Звернення уваги на закордонні досягнення у вирішенні цих питань.


Матеріал і методи. Для поетапного подолання зазначених вище проблем, на основі МКХ-10, даних світової літератури і багаторічного власного досвіду, продовжуємо реалізацію наступного: 1. Переклад, наукову редакцію і публікації сучасних лекцій із періодичних видань світової літератури, де накопичено чимало різних важливих відомостей і стандартів. 2. Наукове узагальнення та всебічне висвітлення в публікаціях лекцій передового досвіду провідних зарубіжних і вітчизняних спеціалістів з педіатричної радіології, широке їх обговорення на конференціях різного рівня з подальшим впровадженням новітніх положень в клінічну практику. 3. Переклад, наукову редакцію та публікацію фундаментального закордонного видання з педіатричної радіології, що використовується для післядипломної підготовки фахівців, та пошуки шляхів впровадження його в навчальні заклади України.

Сподіваємось на активну підтримку та широке залучення медичних фахівців України (радіологів, неонатологів, психоневрологів, педіатрів) до виконання цих методологічних завдань.


Висновки:

1. Гостра енцефалопатія дитячого віку за етіологією, клінічними проявами й зображеннями надзвичайно мінлива порівняно з дорослою популяцією.

2. Радіолог може бути першим у виявленні невипадкової травми, що стала причиною енцефалопатії.

3. Специфічні ознаки на знімках при станах, таких як ГДЕМ, венозний синус-тромбоз можуть сприяти постановці діагнозу і призначенню адекватного лікування.

4. Роль радіолога в діагностиці ГІУ збільшується з використанням дифузно-зваженого МР-зображення та МР-спектроскопії.