ОСОБЛИВОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ (АГ) ТА АГ У СПОЛУЧЕННІ З ІХС: СТЕНОКАРДІЄЮ НАПРУГИ
Чекаліна Н.І.
Кафедра поліклінічної терапії з основами сімейної медицини, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», (зав. кафедри проф. Ю.М. Казаков), Полтава, Україна
Вступ. Однією з найактуальніших медико-соціальних проблем сьогодення є серцево-судинна патологія, найбільшу питому вагу в структурі якої має артеріальна гіпертензія (АГ). Вибір антигіпертензивних засобів повинен відбуватися з урахуванням типу гемодинаміки, наявності чи відсутності коронарної недостатності, порушень ритму серцевої діяльності, дисліпідемії, ураження органів-мішеней, факторів ризику, переносимості (рекомендації ВООЗ, 2004), що потребує удосконалення діагностичних критеріїв вибору лікувальних схем.
Метою наших досліджень постало вивчення особливостей центральної гемодинаміки у хворих на АГ.
Матеріали та методи. Групи дослідження склали 115 осіб чоловічої (65%) та жіночої (35%) статі віком 40-59 років. У контрольну групу включено 30 осіб, що мали нормальний артеріальний тиск. У І групу спостереження увійшло 45 хворих на АГ, у ІІ — 40 хворих на АГ у сполученні з ішемічною хворобою серця (ІХС), стенокардією напруги І-ІІ ФК. Об’єм досліджень включав електрокардіографію (ЕКГ) та допплер-ехокардіографію (ДЕхоКГ).
Результати. У пацієнтів І групи на ЕКГ виявлено ознаки гіпертрофії лівого шлуночку (ЛШ) (80%), що у 21% випадків сполучалося з ознаками систолічного навантаження. У 35% хворих визначено порушення процесів реполяризації, при велоергометрії (ВЕМ) проби з фізичним навантаженням були негативні. У пацієнтів ІІ групи на ЕКГ гіпертрофія ЛШ спостерігалася у 90% випадків, відмічалася депресія сегменту ST (23%), “коронарний” Т (28% випадків), проби з навантаженням (ВЕМ) були позитивні. При аналізі даних ДехоКГ у пацієнтів І групи у 32% відмічалася гіпокінезія міокарду ЛШ, концентричний тип ремоделювання міокарду ЛШ у 45% випадків та дитята ційний у 10% випадків. Систолічна функція була знижена у 30% хворих, гіпокінезія задньої стінки ЛШ відмічалася у 28% випадків. Діастолічна дисфункція (у 42%) була представлена І та ІІ етапами — переважанням кровоточу під час систоли передсердь та псевдонормальним кровотоком. У 23% пацієнтів виявлено помірне підвищення середнього тиску у легеневій артерії (24+3 мм рт.ст.), у 34% – гемодинамічне перевантаження правого шлуночку. При ДехоКГ у пацієнтів ІІ групи гіпокінезія міокарду ЛШ відмічалася у 84% хворих, концентричний тип ремоделювання міокарду ЛШ у 45% випадків та дилятяційний у 10% випадків. Зниження систолічної функції ЛШ визначалося у більшості хворих (67%), діастолічна дисфункція була представлена переважно ІІ етапом свого розвитку — псевдонормальним кровотоком. Підвищення середнього тиску у легеневій артерії відмічалося у 37% хворих, гемодинамічне перевантаження правого шлуночку — у 58%. У ІІ групі значно переважав гіпокінетичний тип гемоциркуляції (86% проти 42% у І групі).
Висновки. Виявлення особливостей центральної гемодинаміки дозволило виділити відповідні характерні синдроми кардіогемодинамічних порушень у хворих на АГ та АГ у сполученні з ІХС: стенокардією напруги ФК І-ІІ, що надає можливість обґрунтованого диференційованого підходу у побудові схем лікування та доказової оцінки результатів терапії.