ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ РАКУ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Галай О.О., Кальмук Б.З., Березюк М.І.
Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр Борова-Галай О.Є., Комунальний заклад Львівська обласна дитяча клінічна лікарня ’’ОХМАДИТ’’, Львів, Україна
ВСТУП. Особлива увага до проблем захворювань щитовидної залози (ЩЗ) виникла після Чорнобильської катастрофи, тому що вплив радіації на ЩЗ і, особливо радіонуклідів йоду, яких було викинуто близько 20%, є одним з уражаючих факторів, що визначають медичні наслідки аварії. Особливо небезпечне опромінення ЩЗ у дітей та підлітків, тому що в цьому віці ЩЗ вдвічі чутливіша до радіаційних впливі і ризик захворювання на рак у 2-3 рази вищий, ніж у дорослих. Окрім цього, радіогенному раку передує тироїдна патологія не онкогенного характеру.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ. За допомогою ультразвукового дослідження проведено аналіз результатів обстеження і лікування 609 хворих на рак щитовидної залози у Львові та області за період з 2002р. до 2006р. Дослідження проводилося на апаратах:’’EUB-405’’, фірми HITACHI, і ’’VOLUSON’’- 730 Pro фірми GE з використанням датчиків частотою 7,0 – 12 МГц.
РЕЗУЛЬТАТИ. Близько 90% усіх гіпоехогенних субстратів - це фолікулярні аденоми або вузли з дрібнокістозною дегенерацією. 10% припадає на карциноми ЩЗ і метастази інших злоякісних пухлин. На підставі численних спостережень встановлено, що ризик існування злоякісної пухлини залежно від ехогенітету розподіляється наступним чином: гіперехогенні структури – < 1%; ехонормальні структури – < 1%; гіпоехогенні структури - 15%. Понад 80% гіперехогенних структур і структур з нормальною ехогенністю – це доброякісні утвори. Отже, можливість того, що в ендемічних за зобом областях під маскою ’’доброякісного’’ вузла приховується злоякісна пухлина є невеликою, якщо виявлена зона має гіперехогенну або ехонормальну структуру. Однак інколи папілярні або медулярні раки ЩЗ все-таки мають достаню щільність і для запобігання можливій діагностичній і тактичній помилці доцільна пункційна біопсія і, навіть, профілактична операція. Вірогідність злоякісної пухлини збільшується, якщо вузол має нечіткі контури і сцинтиграфічно проявляє себе як ’’холодний’’. Для підтвердження діагнозу злоякісної пухлини сонографічна ознака ’’гіпоехогенний вузол’’ має в 2-3 рази більшу специфічність, ніж сцинтиграфічна ознака ’’холодний вузол’’. А поєднання обох ознак вимагає особливої настороженості. У такому разі обов’язкова подальша пункційна біопсія і/або операція.
Одною з найскладніших проблем є оцінка результатів лікування хворих на рак ЩЗ після хірургічного втручання. Діагностувати ущільнення, які зумовлені розвитком вторинних пухлин, не завжди можливо через незначні розміри і наявність фіброзних утворів в ділянці ложа залози. Для своєчасної діагностики рецидиву важливо знати про зміни в ложі залози та в регіонарних лімфатичних вузлах. Недивлячись на загальноприйняту думку, що усі зміни, які виникають у лімфовузлах шиї після оперативного лікування раку ЩЗ, можна характеризувати як регіонарний рецидив, необхідно диференціювати його від можливої реактивної гіперплазії. Вирішенню цього питання в значній мірі також сприяє тонкоголкова аспіраційна біопсія.
ВИСНОВКИ. На жаль, якихось специфічних ультразвукових ознак, які були б притаманні лише злоякісним пухлинам щитовидної залози, на даний час, не існує. В сумнівних випадках для диференціації необхідна пункція.