УЛЬТРАЗВУКОВЕ ОБСТЕЖЕННЯ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБУ ПРИ ЧАСТКОВОМУ ТРАВМАТИЧНОМУ ПОШКОДЖЕННІ НАДОСТНОГО М’ЯЗУ В ЯКОСТІ ПРОГНОСТИЧНОГО КРИТЕРІЮ

Гарбар Н.Я., Кучер А.Р., Алейнік В.А., Ткаченко Ю.В., Серафин Ю.Я.

Львів, Україна, ЛНМУ ім. Данила Галицького, центр ультразвукової діагностики ’’УЛЬТРАМЕД’’

Вступ: Поява високороздільного УЗО дозволила розбити термін плечолаточний періартрит на окремі нозології, в даній роботі проведена спроба вивчити детальніше пошкодження окремого елемента ротаторної манжетки – а саме надостного м’язу і виявити залежності клінічного перебігу від місця пошкодження, тим самим давши підґрунтя лікарям травматологам для більш активного ведення пацієнтів з окремими локалізаціями пошкодження.

Мета роботи: показати можливості УЗ обстеження для діагностики часткових пошкоджень надостного м’язу плеча в якості критерію вибору метода лікування.

Матеріали і методи: Обстежена група включала в себе 48 пацієнтів;32 (66,67%) – чоловіки, 16 (33, 33%) – жінки, відібраних за УЗ ознаками часткового травматичного пошкодження надостного м’язу. Вік пацієнтів від 15 до 55 років. Обстеження виконувалось лінійним електронним трансдюсером з частотою 7,5-10 МГц на апараті ACUSON ASPEN. Частковим рахувалось пошкодження що займало менше 50 % поперечного перерізу м’яза в місці пошкодження. Обстеження проводилось два рази: на 1-3 день після травми і на 3-тій тиждень після травми.

Результати: Діагностовано: часткове пошкодження надостного м’яза по зовнішній поверхні у 37 (77,08%) пацієнтів, по суглобовій поверхні у 8 (16,67%), в місці прикріплення до великого горбика у 3 (6,25%) пацієнтів. Пошкодження зовнішньої поверхні надостного м’язу у 100% супроводжувалось бурситом субакроміальної-піддельтовидної сумки. Пошкодження суглобової поверхні надостного м’яза у 4 пацієнтів (8,33%) супроводжувався гемартрозом. Частковий відрив у 2 (4,16%) проходив з відривом кісткового фрагменту великого горбика (підтверджено рентгенографічно). Всім хворим проводилась консервативна терапія: знеболюючі, протизапальні і обмеження рухомості. Контрольне обстеження через 3 тижні показало: при пошкодженні зовнішньої поверхні надостного м’язу у 20 (41,66%) пацієнтів одужання пройшло з формуванням рубця на місці пошкодження з повним відновленням функції, у 9 (18,75%) спостерігалось залишкові явища у вигляді випоту в субакроміальній-піддельтовидній сумці, у 6 (12,5%) спостерігався розвиток імпіджмент синдрому (синдром низької болючої дуги відведення – 2 пац. (4,16%) відбулось прогресування пошкодження з переходом його в повний розрив. При пошкодженні внутрішньої поверхні у 7 (14,58%) пацієнтів відбулось повне одужання практично без жодних залишкових явищ, у 1 (1,2%) пацієнта наступив адгезивний капсуліт. В пацієнтів з частковим відривом сухожилка надостного м’язу (в тому числі з кістковим фрагментом) спостерігався синдром болючої високої дуги зумовлений кістковими розростаннями в місці пошкодження.

Висновки:

1. Часткові пошкодження надостного м’язу по зовнішньому контуру мають здатність переростати в повні, завжди супроводжуються бурситом субакроміальної-піддельтовидної сумки, що погано піддаються лікуванню, може ускладнюватися синдромом низької болючої дуги відведення.

2. Пошкодження суглобової поверхні надостного м’язу у більшості випадків перебігає з повним відновленням (>85%) функції суглобу.

3. Частковий відрив сухожилка надостного м’язу супроводжується розвитком синдрому болючої високої дуги відведення.