Метою нашої роботи було вивчення структурних змін міжхребцевого диска (МХД) у хворих з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта, використовуючи трансабдомінальну ультрасонографію (УСГ).

Матеріали й методи. Трансабдомінальне УСГ поперекового відділу хребта проведено 58 хворим, у віці від 20 до 59 років - електронним конвексним датчиком із частотою 3-5 МГц. Контрольну групу склали 30 осіб.

Результати. Нами проаналізована частота та характер ультразвукових ознак ураження МХД у хворих із синдромами поперекового остеохондрозу на рівні найбільш часто уражених дисків: L4-L5 й L5-S1. За даними УЗД всі особи були розділені на групи:

1) З мінімальними змінами МХД (12 осіб).

2) З вираженими структурними змінами МХД (18 осіб).

3) З ознаками стеноза ХК (28 осіб).

У 1 групі хворих (20,7%) – при УЗД були виявлені помірне зниження висоти МХД, гіперехогенні включення в пульпозному ядрі (ПЯ) (13 хв. – 54%), невелике зміщення його до заду або убік (9 хв. - 37,5%). Задній контур МХД в 4 дисках (16,6%) випинався до заду на 2,2мм. Сагітальний розмір ХК становив > 15мм, площа (S) > 2,1см².

У 2 групі (31,03%) – при УЗД діагностувалися підвищення ехогенності МХД і зниження його висоти, більш значні зміни в пульпозному ядрі, кили та протрузії дисків, ущільнення й звапнення зв'язок, але клінічних проявів стенозу ХК не було. У середньому сагітальний розмір ХК становив 14 мм, S = 1,59 см². Розриви фіброзних кілець виглядали у вигляді гіперехогенних локальних лун-сигналів у товщі хрящової тканині, що утворює кільце (у 11 хв. - 61%). Кили локалізувалися частіше в одному сегменті - 11 хворих (61%), ураження двох сегментів виявлено у 7 хворих (39%).

Групу хворих із стенозом ХК склали 28 осіб (55%). У пацієнтів цієї групи структурні зміни в МХД були значно виражені та сполучалися із зменшенням розмірів ХК. У середньому сагітальний розмір ХК складав 12 мм, S = 1,4 см². У 2 чоловіків (4%) був діагностований диспластичний стеноз. У 24 хворих (47%) - виявлений дегенеративний стеноз. Кили розміром від 6 до 8 мм (12 хв. - 50%) переважали, кили більше 8 мм візуализувалися у 4 осіб (16,6%), 5 мм і менше у 8 (33,4%). Полісегментарне ураження (2 і більше МХД) виявлено у 16 осіб (66,6%). У положенні згинання й розгинання оцінювали рухливість кили (динамічне стенозування, стабільність). В 2 (4%) хворих був діагностований дислокаційний стеноз, що краще визначався при КТ і рентгенографії. Спондилолістез виявлявся при УСГ тільки при значному зміщенні (як правило, більш за 8-9 мм). Гіпертрофія жовтих зв'язок діагностувалася при УЗД у 18 випадках (31%) . Фібротизацію диска було виявлено у 2 хворих (3,4%), які раніше мали дискорадикулярний конфлікт.

Змінами з боку тіл хребців були остеофіти різної величини й форми. Дані зміни виявлялись вже в першому періоді остеохондрозу й мали широке поширення, особливо в осіб старшого віку (36 хв.- 62%). До сонографічних критеріїв спондилоартрозу можна віднести: звуження суглобової щілини дуговідростчатого суглоба, фрагментацію субхондральних пластинок, стовщення й часто перифокальний набряк капсули суглоба, наявність над суглобовою щілиною крайових остеофітів, найчастіше збільшення в розмірах і значне підвищення над контуром дужки самих суглобових відростків (24 хворих - 41%).

Висновки. Ультрасонография при оцінці всіх патологічних процесів у міжхребцевих дисках і хребетному каналі, властивих остеохондрозу, за винятком виявлення форамінальних і мігруючих гриж, нестабільності рухового сегмента, більш чутлива та точніша за традиційні рентгенологічні і рентгенконтрастні методи діагностики.