Луцкер О.Л, Сміюха О.А.

ВП "МЕДІВІН" м. Вінниця

Вступ. Хвороба Ормонда – це запально-склеротичний процес заочеревинної клітковини, що призводить до її фіброзу. Вірогідними причинами виникнення є неспецифічні запальні процеси жіночих статевих органів, печінки, підшлункової залози, кішківника, постравматичні заочеревинні гематоми, лімфангіт, грануломатозний васкуліт. Останнім часом запропонована імуноалергічна теорія виникнення ЗФ. Заочревенний фіброз може бути одно- або частіше двобічним. Захворювання характеризується прогресуючим стисненням магістральних судин, нервів та, головне, сечоводів, які можуть бути ураженими на будь-якому рівні – від промоторія до мисково-сечовідного сегменту.

Під час гістологічного дослідження виявляють неспецифічне запалення, що поділяють на фази. Особливістю 1 фази є наявність в тканинах дифузної клітинної інфільтрації, яка складається з лімфоцитів, гістіоцитів, еозинофілів. Для 2 фази характерні сполучнотканинні зміни з поступовим прогресуючим розвитком колагенових волокон. В 3 фазі спостерігається склероз фіброзної тканини.

Результати. Нами спостерігається дівчина Т. 20 років, що звернулась зі скаргами на біль в поперековій ділянці, внизу живота та закрепи. При ультразвуковому дослідженні було виявлено утворення помірно зниженої ехогенності однорідної структури з чітким нерівним контуром та поодинокими кальцинатами в заочеревинному просторі з розповсюдженням в малий таз. В процес були втягнені нижня порожниста вена та аорта. Ліва нирка значно зменшена в розмірі, паренхіма її витончена, чашечки, миска та верхня тритина сечоводу – розширені. При виконанні оглядової рентгенографії та екскреторної урографії встановлено медіальне зміщення та розширення лівого сечоводу до середнього фізіологічного звуження, нечіткість контурів поперекових м’язів та лівої нирки. При радіоізотопній ренографії виявлено різко знижену функцію лівої нирки.