ЗАСТОСУВАННЯ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ НЕКРОТИЗУЮЧОГО ЕНТЕРОКОЛІТУ У НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

Лук’янова І.С., Медведенко Г.Ф., Тарасюк Б.А., Журавель І.А., АтаманськаО.І., Філенко Л.Л.

м. Київ, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України

(директор - член.-кор.АМН України, проф. Ю.Г.Антипкін)

Вступ. Захворюваність некротизуючим ентероколітом (НЕК) серед новонароджених коливається від 1 до 3 на 1000 дітей. Провідними етіологічними факторами в розвитку НЕК є бактеріальна інвазія кишечника і ішемія. Частіше НЕК розвивається у новонароджених, які перенесли перинатальну гіпоксію, пологову травму, синдром дихальних розладів. В умовах гіпоксії відбувається централізація кровообігу, яка забезпечує покращене постачання киснем мозку та серця і обмежене – печінки, нирок, кишечника та інших органів. Важливе значення в діагностиці НЕК належить рентгенологічному обстеженню. Однак, відомі переваги ультразвукового дослідження дозволяють ефективно застосовувати його в діагностиці невідкладних станів в неонатології.

Метою даного дослідження було вивчення особливостей застосування ультразвукового дослідження в діагностиці некротизуючого ентероколіту у новонароджених.

Матеріали та методи. Всім новонародженим, які потребували лікування у відділенні інтенсивної терапії на першу добу життя проводилося ультразвукове дослідження (ЕхоКГ та допплерографія серця, нейросонографія та УЗД очеревини) на апараті “ SONOACE 9900” (Medison, Корея) із застосуванням мікроконвексного та лінійного трансдюсерів. Повторне абдомінальне УЗ обстеження проводилося при погіршенні стану та розвитку у дитини ознак інтоксикації і симптомів кишкової непрохідності.

Результати дослідження. Під спостереженням знаходилися 243 новонароджені дитини з ураженнями гіпоксично-ішемічного характеру внаслідок хронічної та гострої гіпоксії ( 142 доношені та 101 недоношена дитина). У 27 (10 доношених та 17 недоношених дітей) з них в ранньому неонатальному періоді відмічалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді зригувань з домішками крові, вираженого стазу в шлунку, здуття живота, напруженості передньої черевної стінки, відсутності випорожнень. В залежності від стадії патологічного процесу, на УЗ картині у 19 новонароджених відмічалося розширення петель кишечника з накопиченням газу, посиленням перистальтики, затримки евакуації вмісту шлунку; у 7 дітей поряд з ультразвуковими ознаками розширення петель кишечника, накопичення газу, зниження перистальтики, відмічалася помірна кількість вільної рідини в черевній порожнині ( поміж петлями кишечника, під селезінкою, під печінкою, в ямці жовчного міхура); у однієї дитини кількість вільної рідини була значною і супроводжувалася зміщенням петель до центру черевної порожнини. Призначення інтенсивної терапії під контролем УЗД дало позитивні результати і проведення рентгенологічного обстеження потребувало тільки 6 дітей даної групи.

Висновки. Застосування ультразвукового дослідження черевної порожнини дозволяє проводити діагностику НЕК на ранніх стадіях, контролювати динаміку патологічного процесу та ефективність лікування та зменшує частоту застосування рентгенологічного обстеження новонароджених.