ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕМОРОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДОППЛЕРОМЕТРІЇ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ

Духовенко К.К., Кутовий О.Б., Шевцов А.М.

КЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМ.І.І.МЕЧНИКОВА», ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ, Дніпропетровськ, Україна

Вступ. Існуючі малоінвазивні методи лікування хронічного геморою (ХГ) в більшості направлені на купірування характерних клінічних проявів, без дії на патогенетичні фактори гемороїдальної хвороби. Використання ультразвукової ректодопплерометрії спрямоване на контрольоване та ефективне хірургічне рішення в лікуванні гемороїдальної хвороби – гемороїдальну деартеріалізацію.

Ціль роботи. Визначити ефективність малоінвазивних сонологічно контрольованих методів хірургічного лікування ХГ.

Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 91 хворого (59 чоловіків та 32 жінки в віці 19-71 р.) з ХГ за методикою K.Morinaga. ІІ стадія ХГ була у 26 (28,3 %), ІІІ стадія – 53 (57,7 %), ІV стадія – 12 (16 %) хворих. Операцію виконували в амбулаторних умовах під внутрішньовенною анестезією. Використовували ультразвуковий проктоскоп HAL-Doppler II (A.M.I., Австрія). Комплектація включно з ехо-саундером, який є перетворювачем ультразвукових хвиль в аудіо-сигнали. До електронного блоку підключали проктоскоп з допплерівським датчиком, освітлювач та вікно для лігірування артерій. Основною ознакою локалізації гемороїдальної артерії був шум пульсації. Глибина артерії визначалася на моніторі. Прибор встановлювали у проекції визначеної судини. При цьому слизова шара пролабувала сумісно з визначеною артерією у вікно аноскопу. Допплерівський датчик встановлювали вище зубчатої лінії на 1,5-2 см. Після визначення чіткого звукового сигналу виконували лігірування слизової із захватом підлеглої м’язової шар і визначеної артерії дистального відділу прямої кишки. При контрольній допплерометрії пульсаційний спектр нижче місця лігірування не визначали. При IV стадії ХГ застосували інноваційну методику – ректоанальну репарацію (проктоліфтинг).

Результати. 84 (91,4%) через 7 годин після втручання в задовільному стані переведені на амбулаторну реабілітацію. 7 (8,6%) пацієнтів госпіталізовані у цілодобовий стаціонар у зв’язку з післянаркозною депресією. Реабілітація в домашніх умовах включала мазеві аплікації. Пацієнти спостерігались від 1 до 12 місяців. В 8 (9,3%) випадках були визначені ускладнення: у 4 (4%) пацієнтів на 7 добу – незначні кровотечі з місяця лігірування (у 3 випадках – куповані консервативно, у 1 – виконана ревізійна проктоскопія з додатковим лігіруванням нижньої гемороїдальної артерії), у 2 випадках спостерігався набряк періанальної зони, підслизові гематоми (куповані консервативно). У 2 хворих через 3-4 місяці після операції виник рецидив, що потребувало ревізійної гемороїдальної деартеріалізації. У 89 (98,2%) хворих на протязі 12 місяців рецидивів не відмічено.

Висновки. Гемороїдальна деартеріалізація під контролем ультразвукової допплерометрії є патогенетично обумовленою та високоефективною хірургічною методикою лікування хронічного геморою, доступною до виконання в амбулаторних умовах.