МОНІТОРИНГ ПОКАЗНИКІВ ПЕЧІНКОВОГО КРОВОТОКУ У ХВОРИХ НА ПОРТАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ У ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ

Буймістр Н.І¹., Сливка Н.О.², Хухліна О.С.²

¹ Чернівецький обласний медичний діагностичний центр, ² Кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету, Чернівці, Україна

Вступ. Актуальність проблеми зумовлена істотним зростанням частоти розвитку портальної гіпертензії (ПГ) у хворих на дифузні хронічні захворювання печінки. На теперішній час не розроблено ефективних, патогенетично обгрунтованих методів лікування ПГ на ранніх стадіях її розвитку та адекватного контролю за ефективністю лікування, що обумовлює низьку результативність лікування даної патології та високі показники смертності у цієї категорії хворих.

Матеріал і методи. Обстежено 47 хворих на хронічний активний алкогольний гепатит та неалкогольний стеатогепатит із ознаками початкової стадії ПГ (середній вік хворих склав 41,1±3,5 року, середня тривалість захворювання 5,3±2,5 року), які випадковим методом були розподілені на 2 групи: основну (1 група), кількістю 25 чоловік, та контрольну (2 група), кількістю 23 чоловіки. Пацієнти основної групи отримували імуномодулятор нуклеїнат у дозі 1 г/добу упродовж 60 днів, водночас із призначенням гепатопротектора силімарину по 1 табл. тричі на добу. Пацієнти контрольної групи отримували тільки силімарин по 1 табл. тричі на добу впродовж 60 днів. Проводили ультрасонографічне обстеження паренхіми печінки та допплерографічне дослідження печінкового кровотоку (із використанням ультразвукової та допплерографічної діагностичної системи "EnVisor HD" (Philips, USA) із визначенням діаметру ворітної (d VP) та селезінкової вен (d VL), лінійної (Vmax VP ) та об’ємної (Q VP) швидкостей кровотоку у ворітній вені, індексів гіперемії (ІГ) та периферичного опору (CI) до лікування, через 1 міс. та через 3 міс. після проведеного лікування.

Результати. Через 1 міс після лікування у 1-й групі спостерігалось достовірне зниження ІГ з 0,18±0,1 до 0,10±0,2 (р<0,05). Також відмічалась тенденція до зменшення d VP з 14,6±2,3мм до 14,1±1,2мм та d VL з 11,8±2,7мм до 11,5±1,6мм, зростання Vmax VP з 11,9±1,8см/с до 12,5±2,1см/с, але різниця цих показників не досягала рівня статистичної значимості (р>0,05). Через 3 міс. після лікування у пацієнтів 1-ї групи достовірно знижувались ІГ, зростала Vmax VP (до 15,2±1,8см/с) у порівнянні із показниками до лікування; а CI (0,07±0,03), d Vp та d VL наближались до верхньої межі норми. У пацієнтів 2-ї групи через 1 міс. після лікування показники печінкової гемодинаміки змінювались не значно, хоча і спостерігалась загальна тенденція до їх покращення. Через 3 міс. після лікування у цій групі зареєстровано достовірне зростання лише Vmax VP та зниження ІГ, хоча нормалізація цих показників була нижчою у порівнянні із основною групою (р<0,05). Слід зазначити, що зміна значень Vmax VP мала зворотній кореляційний зв’язок із стадією ПГ (r = - 0,54) та ступенем важкості стану пацієнта (r = - 0,87).

Висновки. Виявлена у процесі досліджень кореляція показників ультразвукового дуплексного сканування печінкових судин та клінічної вираженості основного захворювання надає особливої ваги даному виду дослідження у ранній діагностиці ПГ та в оцінці ефективності лікування цієї патології. Значне покращення допплерографічних показників печінкового кровотоку, зареєстроване у пацієнтів після застосування нуклеїнату, відкриває нові перспективи своєчасної, патогенетично обгрунтованої медикаментозної терапії ПГ.