ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУХЛИННОГО ПРОЦЕСУ НА СТІНКУ КИШКИ ЗА ДОПОМОГОЮ УЛЬТРАЗВУКУ

Кривенко Н.Є., Музика С.В., Вінницька А.Б., Яцюк К.В.

Лікарня сучасної медичної допомоги «ЛІСОД», Київ

Вступ. При стадіюванні колоректального раку принциповим є визначення залучення різних шарів кишкової стінки в пухлинний процес, оскільки це обумовлює стадію захворювання і впливає на подальшу тактику лікування. При позакишковому розташуванні пухлини інформація щодо втягнення кишкової стінки в пухлинний процес також є важливою для подальшого планування лікування. Традиційні методи діагностики, такі як ендоскопічне дослідження, ірігоскопія, комп’ютерна томографія, не є досить інформативними, оскільки структура кишкової стінки при цих дослідженнях не візуалізується. На сьогоднішній день для оцінки поширення пухлинного процесу в товщу кишкової стінки використовують ультразвукове дослідження або магнітно-резонансну томографію.

Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз 76 історій хвороб пацієнтів, яким виконувалось трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД). Дослідження проводилося традиційним внутрішньопорожнинним датчиком 9–5 МГц з конвексною матрицею. Окрім даних ТРУЗД аналізувалися клінічні показники, дані комп’ютерної томографії (КТ) ї патоморфологічного дослідження. Також лікарня «ЛІСОД» обладнана спеціальним діагностичним комплексом фірми Olympus для проведення ендоскопічного ультразвукового дослідження (ЕУЗД). Це обладнання для ендоскопії, де на дистальній частині ендоскопа розташований невеликих розмірів ультразвуковий перетворювач. Під час ендоскопічного дослідження можливо під безпосереднім візуальним контролем місцезнаходження перетворювача провести ультразвукове дослідження стінки шлунку та кишок, а також інших органів і структур, які розташовані поруч (наприклад, лімфатичних вузлів, підшлункової залози при гастроскопії та ін.). Перший досвід використання ендоскопічного ультразвуку і переваги та недоліки обох методів були об’єктом дослідження.

Результати. З 76 пацієнтів, якім було виконано ТРУЗД, 55 пацієнтів обстежувалися з приводу патології передміхурової залози, 18 мали рак прямої кишки, 3 – пухлину сечового міхура. В усіх випадках наявності пухлини отримана гістологічна верифікація. Жодних ознак розповсюдження пухлини передміхурової залози на пряму кишку не було зареєстровано ні при УЗД, ні іншими методами досліджень. При розташуванні первинної пухлини в прямій кишці на глибині до 9-10см при ТРУЗД можна візуалізувати саму пухлину, яка найчастіше має знижену ехогенність та нечіткі нерівні межі. Товщина ураження коливалась від 2 до 17мм, при допплерівському картуванні визначалася підвищена васкуляризація. В неушкодженій стінці кишки слизовий, підслизовий та м’язовий шари чітко відрізняються між собою. В разі наявності ураження можна оцінити ступінь втягнення різних шарів кишки в патологічний процес. Нечіткість зовнішнього контуру кишки, спікулоподібні межі пухлини є ознаками проростання пухлини в параректальну клітковину. Збільшені лімфатичні вузли були виявлені в 38,9% при ТРУЗД та в 44,4% випадках при КТ. При співставленні даних іміджингових досліджень з післяопераційним патоморфологічним дослідженням точність ТРУЗД в діагностиці ураження параректальних лімфовузлів склала 55% проти 34% при КТ. Серед хибних результатів при ТРУЗД переважали хибнонегативні, що пов’язане з розташуванням уражених лімфовузлів вище зони сканування, при КТ переважали хибнопозитивні результати, що можна пояснити реактивним збільшенням лімфовузлів без наявності метастатичного ураження.

Під час виконання ендоскопічного ультразвуку отримується зображення, аналогічне такому при ТРУЗД. Внаслідок використання перетворювача з частотою 7,5 МГц розподільча здатність така ж висока, як і при ТРУЗД. Використання ендоскопа допомагає локалізувати «зону інтересу» безпосередньо над пухлиною під постійним контролем положення ультразвукового датчика. Окрім того, зона обстеження не обмежується лише 9–10 см, доступними для трансректального датчика, а є можливість дослідити будь-яку ділянку товстого кишківника, а також прилеглі до нього органи і тканини (наприклад, в разі стиснення кишки ззовні). Перевагою ТРУЗД в порівнянні з ЕУЗД залишається його доступність внаслідок більшої поширеності ультразвукових сканерів з внутрішньо порожнинним датчиком та високою вартістю ендоультразвукової системи. Окрім того, лікар, який проводить ЕУЗД, має бути спеціально підготовленим як з ендоскопіїї, так і з сонографії.

Висновки. Ультразвукове дослідження стінки кишки з використанням високочастотних датчиків допомагає в процесі стадіювання при колоректальному раку. При низько розташованих пухлинах прямої кишки (до 9–10см) доцільно застосовувати традиційний внутрішньопорожнинній (інтраректальний) датчик. При вище розташованих пухлинах товстої кишки або при неможливості точно локалізувати «зону інтересу» при ТРУЗД рекомендується проведення ЕУЗД.