ЕХОГРАФІЯ РЕГІОНАРНИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ У ХВОРИХ НА МІСЦЕВО–РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ РАК ГОЛОВИ ТА ШИЇ ПІСЛЯ РАДИКАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ

Галай О.О., Березюк М.І.

Львівський державний онкологічний регіональний лікувально–діагностичний центр, Львів, Україна

Вступ. Результати лікування хворих на місцево–розповсюджений рак голови та шиї загалом визнаються незадовільними. Частота рецидивів у післяопераційному періоді залишається на високому рівні не дивлячись на прогрес у сучасних лікувальних підходах. Протягом першого року після лікування первинного процесу виявляється від 50 до 65% рецидивів пухлини, протягом 2–ох років – ще до 25%. Значний вплив на вибір тактики лікування має стан реґіонарних лімфатичних вузлів шиї.

Мета. Визначення можливостей ультразвукової діагностики метастазів у лімфатичні вузли шиї у хворих з пухлинами слизової порожнини рота, глотки і гортані після радикального лікування.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати ехографічного обстеження 96 хворих на місцево–розповсюджений рак слизової порожнини рота, глотки та гортані з T2–4N0–2M0 після радикального лікування за 2003–2008 роки. Усім хворим було проведене оперативне втручання на первинному вогнищі, а при наявності реґіонарних метастазів (51 пацієнт) – лімфаденектомія у необхідному об’ємі. Обстеження проводилося на апаратах EUB–405 фірми ’’HITACHI’’ з використанням датчика частотою 7,5 МГц і SSD–5000 фірми ’’ALOKA’’ з мультичастотним датчиком. Застосовували методики ультразвукового дослідження: стандартний огляд в В–режимі та допплерографію з вивченням якісної характеристики кровоплину. Зона обстеження – від лінії нижньої щелепи, защелепових ямок вниз до ключиці, включаючи всі трикутники шиї з основними групами лімфатичних вузлів.

Результати. Метастази в реґіонарні лімфатичні вузли шиї діагностовано при ультразвуковому дослідженні у 55 хворих (57,3% ): у 24 (25%) випадках через 6, а у 31 (32,3%) хворого через 12 місяців після закінчення радикального лікування. У 4 хворих візуалізовано патологічно змінені лімфатичні вузли у проекції ложа проведеної радикальної лімфаденектомії (операції Крайля). В 39 пацієнтів метастази виявлено на стороні розташування первинного вогнища, в 12 – контрлатерально. Найчастіше встановлено ураження лімфатичних вузлів краніоюгулярної і медіоюгулярної груп у 23,6% і 25,5% випадках відповідно. Непальпабельні патологічно змінені лімфатичні вузли ехографічно діагностовано у 9 (9,4%) хворих. Ультразвукові особливості структури і кровоплину в лімфовузлах можуть бути спровоковані анатомічними змінами після оперативного втручання і попередньо проведеним курсом променевої терапії. Лімфаденопатію може також імітувати асиметрія великих слинних залоз, щитоподібної залози; поперечні паростки шийних хребців; зміни тонусу м’язів шиї; деформація м’яких тканин після комбінованого лікування. В таких випадках необхідна прицільна тонкоголкова аспіраційна біопсія під контролем ультразвуку. В усіх пацієнтів діагноз верифіковано цитологічно після пункції.

Висновки. Ультразвукове дослідження шиї має вагоме значення при диференціації тканинних структур в післяопераційному періоді у хворих на рак ротової порожнини, глотки і гортані, особливо на фоні індуративних змін, які значно посилюються після променевої терапії. Проведення обстеження з використанням комплексу ехографічно–діагностичних критеріїв оцінки стану лімфатичних вузлів шиї у оперованих хворих сприяє швидшому виявленню рецидивів, а відповідно і призначенню адекватного лікування.