ОСОБЛИВОСТІ ДОПЛЕРОМЕТРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВООБІГУ В АРТЕРІЯХ МАЛОГО ТАЗУ ПІСЛЯ ГІСТЕРЕКТОМІЇ

Сімрок В.В., Черних Ю.А., Сімрок Н.І., Сімрок Д.В.

Державний медичний університет, обласна клінічна лікарня, Луганськ, Україна

Вступ. Проблема екстирпації матки залишається досить актуальною в оперативній гінекології, на що вказують сучасні данні про застосуванні сього втручання при лікування доброякісних новоутворювань матки не тільки в Україні але і в світі в цілому. Проведення гістеректомії є значною хірургічною травмою для жінки не тільки з приводу втрати органа, але й за наслідками операції, яка приводить до порушення кровопостачання та іннервації діафрагми тазу.

Метою нашого дослідження була оцінка спектральних характеристик кривих швидкостей кровообігу у внутрішніх клубових артеріях після гістеректомії.

Матеріал і методи. Для дослідження були відібрані 160 хворих, якім була виконана екстирпація матки з приводу доброякісних новоутворювань матки. Жінки були поділені на 2 групи. До першої, основної групи (ІФГ) - увійшли 80 пацієнток яким була виконана інтрафасціальна гістеректомія. Другу групу, групу порівняння, ЕФГ – склали 80 жінок схожих за віком та патологією, яким була виконана екстрафасціальна гістеректомія. З метою оцінки ступеня пошкодження від операційної травми вивчена гемодинаміка в судинах малого таза до оперативного втручання, через 1, 3 та 9 місяців після втручання. Виміряли індекс резистентності, індекс Hatle, показники Time та Acc, максимальну систолічну швидкість кровообігу, кінцеву діастолічну швидкість кровообігу та систоло-діастолічне співвідношення у внутрішніх клубових артеріях до та після екстирпації матки у обох групах. Дослідження проводили в положенні лежачі на спині за допомогою апарату ЕSAОТE TECHNOS з використанням конвексного датчика проміжної частоти 3,5 Мгц.

Результати дослідження. Вивчення результатів доплерометрії у жінок, що спостерігались, виявило деякі особливості кровообігу у внутрішній клубовій артерії в залежності від способу гістеректомії. В групі ЕФГ відмічено значне зменшення амплітуди хвильових коливань (як максимальної систолічної, так і кінцевої діастолічної швидкості), в обох групах відмічено збільшення судинної резистентності, але в групі ЕФГ воно було значно більшим, при цьому через 3 місяці в групі ІФГ він майже приблизився до норми, то в групі з ЕФГ лише через 9 місяців. Показники Time та Acc зростали в обох групах лише в перший місяць післяопераційного періоду, вірогідно не відрізнялись, та відновлювались через 3 місяці. Збільшення індексу Hatle майже вдвічі в групі ЕФГ та у 1,5 рази в групі ІФГ вказує на включення компенсаторних механізмів, дія яких спрямована на корекцію гемодинамічних порушень. Всі показники відновлювались в групі ЕФГ значно пізніше, після 9 місяця післяопераційного періоду.

Висновки. З метою оцінки ступеня пошкодження від операційної травми можливе вивчення гемодинаміки у судинах малого таза, вимірювання індексу резистентності та швидкісних параметрів кровообігу у внутрішніх клубових артеріях і ці показники є об’єктивними. Отримані дані доплерометрії свідчать, що ІФГ більш щадна операція, не викликає стійкого порушення кровопостачання та іннервації тазового дна, що в свою чергу позитивно відображається на процесах загоєння та відновлення, зберігає анатомофунуціональні співвідношення.