УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНИХ ТА НАБУТИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПЕЧІНКИ У ДІТЕЙ

Тарасюк Б.А., Лук'янова І.С., Медведенко Г.Ф.

ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України", Київ

Вступ. З року в рік реєструється зростання патології гепатобіліарної системи серед дитячого населення, що пов'язано не лише із збільшенням захворюваності на вірусні інфекції, але й з покращенням рівня діагностики хвороб, які мають спадковий механізм передачі. Вроджена патологія може бути обумовлена цілою низкою факторів серед яких той же спадковий механізм, ушкодження генетичного матеріалу різноманітними факторам, в тому числі і вірусами, у період розвитку плода. Варто зазначити, що значна кількість дітей із вродженою та набутою патологією не доживає до дорослого віку, а це ставить досить конкретні завдання в плані своєчасної діагностики та лікування зазначеної патології.

Мета дослідження – визначити основні ультразвукові та допплерографічні показники, притаманні вродженим та набутим захворюванням печінки у дітей

Матеріали та методи. Проведено аналіз 876 хворих у віці від 0 до 17 років. Пацієнти були поділені на групи в залежності від патології. Група хворих на дифузні захворювання печінки: хронічний вірусній гепатит В, хронічний вірусний гепатит С, хвороба Вільсона-Коновалова Контрольна група складалася із 120 дітей. Ультразвукове обстеження проводилося за загальноприйнятими методиками на системах SA- 9900, та Sonoline G-40. Дослідження печінки та жовчовидільних ходів проводилося конвексними та лінійними датчиками частотою 3,5-5 Мгц та 6,2 – 10 МГц. Статистична обробка матеріалу виконувалася у програмі SPSS (SPSS Inc, Chicago, IL).

Результати. Ультразвуковими ознаки ураження гепатобіліарної системи у новонароджених були: при гепатитах – підвищення щільності, наявність дрібнокрапкових включень у паренхімі та ехопозитивні включення у жовчному міхурі; при біліарній атрезії – наявність "трикутного рубця", підвищення індексу резистентності у власній печінковій артерії (більше 0.8), гіпоплазію жовчного міхура. При дифузних ураженнях печінки звертала на себе увагу мізерність ультразвукової картини при хронічному вірусному гепатиті С. Для хронічного вірусного гепатиту В зміни були більш значними. Автоімунний гепатит мав свої типові ехографічні ознаки: потовщення гліссонової капсули та наявність ізоехогенних утворень в паренхімі діаметром від 3 мм (при високочастотному скануванні). Прояви хвороба Вільсона-Коновалова при ехографічному дослідженні були у вигляді підвищення щільності паренхіми печінки, наявності підкапсульних ізоехоенних вузлів та вільної рідини у черевній порожнині (при загостренні хвороби). Муковісцидоз характеризувався підвищенням щільності паренхіми, але в частині випадків спостерігалися типові ультразвукові прояви біліарного цирозу. Окрім цього, майже у третини пацієнтів цієї групи були камінці у жовчному міхурі. Аналіз допплерівських спектрів кровотоку у печінкових венах хворих з дифузною патологією печінки показав чітку залежність, а саме порталізацію кроплину при наростанні щільності паренхіми. Ехографічна картина печінки у дітей раннього віку при тірозінемії мала всі ознаки, властиві цирозу.

Висновки. Ехографія є важливим методом променевого обстеження гепатобіліарної системи дітей різних вікових груп із вродженою та набутою патологією печінки. Застосування високочастотної ехографії гепатобіліарної системи у дітей значно підвищує ефективність діагностики завдяки можливості додаткової візуалізації структур, які не визначаються при використанні датчиків 3.5 та 5 МГц. Інформація, отримана при високочастотній ехографії потребує подальшої розробки в плані класифікації визначених акустичних змін, властивих набутим та вродженим захворюванням печінки.