ДІАГНОСТИКА ТРАВМАТИЧНОГО ДИСТАЛЬНОГО ЕПІФІЗЕОЛІЗА ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ БЕЗ ЗМІЩЕННЯ ЕПІФІЗА У ДІТЕЙ
Шевченко С.Д., Мартюк В.І., Яковенко І.Г.
ДУ « Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН України», Херсонська обласна дитяча клінічна лікарня
Вступ. Саме діагностика епіфізеоліза без зміщення епіфіза викликає певні труднощі, що призводить до несвоєчасного розпізнавання епіфізеолізів або ж навпаки до гіпердіагностики цього ушкодження. Це пов’язано з відсутністю патогномонічних клінічних симптомів та з відсутністю в літературі загально визнаних рентгенологічних критеріїв епіфізеоліза без зміщення епіфіза.
В більшості випадків в клінічній картині епіфізеоліза без зміщення епіфіза відмічається лише помірний біль, що підсилюється при рухах в променево-зап′ястному суглобі, помірний набряк м’яких тканин та незначне обмеження функції в променево-зап′ястному суглобі. Серед сучасних методів візуалізації звертає на себе увагу ультразвукова діагностика (УЗД, ультрасонографія), яка дозволяє проводити якісну діагностику травматичних пошкоджень, як кісток, так і м′якотканних структур (м’язи, сухожилки, зв’язки, капсули суглобів та інше). Однак в доступній літературі ми не виявили даних по використанню ультразвукової діагностики для виявлення травматичного дистального епіфізеоліза променевої кістки без зміщення епіфіза.
Мета дослідження. Вивчити діагностичні можливості УЗД для своєчасного виявлення травматичного дистального епіфізеоліза променевої кістки без зміщення епіфіза.
Матеріали і методи. Нами були обстежені 15 дітей у віці 9-15 років, з встановленим діагнозом «травматичний дистальний епіфізеоліз променевої кістки без зміщення епіфіза». У всіх хворих ми оцінювали скарги хворого, анамнез травми, результати клінічного огляду, порівняльної рентгенографії, подальшої рентгенометрії та порівняльної ультрасонграфії. УЗД проводилось на ультразвуковому сканері «Sonoline G50» фірми «Siemens», лінійним датчиком з частотою 5–10 МГц.
Результати. Під час клінічного обстеження дітей ми отримали наступні результати. Болючість при пальпації відзначалася в усіх 15 випадках (100%). Помірна болючість відзначена у 11 дітей (73,33%), сильна – у 4 (26,67%). За візуально-аналоговою шкалою інтенсивність становила від 4,7 до 8,5 (в середньому 6,12). В 10 випадках (66,67%) локальна болючість виявлялася в дистальному відділі променевої кістки травмованого передпліччя, в 4 випадках (26,67%) вона поєднувалася з болючістю в області кистьового суглоба, а в 1 випадку (6,67%) – з болючістю в області дистального променево-ліктьового суглоба.
При УЗД оцінювали наявність таких ознак, як зміщення контура епіфіза відносно контура метафіза (симптом ультразвукової «сходинки»), наявність гемартроза кистьового суглоба, параосальної гематоми, розширення зони росту.
Висновки. Порівняльна ультрасонографія дистального відділу передпліччя має достатні діагностичні можливості для ранньої діагностики травматичного дистального епіфізеоліза променевої кістки без зміщення епіфіза. Найбільшу діагностичну цінність мають такі симптоми, як симптом ультразвукової «сходинки», розширення дистальної метаепіфізарної зони росту променевої кістки, гемартроз кистьового суглоба. Порівняльна ультрасонографія є неінвазивним методом діагностики та в переважній більшості випадків не призводить до посилення больового синдрому, у решті випадків посилення больового синдрому є незначним і не впливає, як на загальний стан пацієнта, так і на його психо-емоційний стан. Використання порівняльної ультрасонографії дозволяє уникнути необхідності проведення повторного рентгенологічного обстеження через 6-10 днів з моменту травми у сумнівних діагностичних випадках і тим самим дає змогу зменшити променеве навантаження на дитячий організм.