ЕХОГРАФІЧНА ОБ′ЄКТИВІЗАЦІЯ ОБ′ЄМУ МАТКИ ПРИ КОНСЕРВАТИВНОМУ ЛІКУВАННІ ЛЕЙОМІОМИ

Сімрок Н.І., Сімрок В.В., Шелигіна О.А.

Державний заклад «Луганський державний медичний університет», Луганська обласна клінічна лікарня

Вступ. Оцінюючі швидкий ріст матки після чергового внутрішнього дослідження лікар неможе знати, за рахунок якого компоненту комплексу матка-пухлина збільшується об′єм саме комплексу. Зіставлення розмірів матки в процесі контролю за її розмірами доцільно проводити в ідентичних умовах, використовуючи однакові методики.

Метою нашого дослідження була об’єктивізація за допомогою ультразвукового дослідження ефективності проведеної консервативної терапії лейоміоми матки.

Матеріал і методи. Для об’єктивізації контроля за розміром матки при лейоміомі використовувались параметри об′єму матки в кубічних сантиметрах. При першому огляді пацієнтки оцінювали розмір матки не в тижнях вагітності, а одиницях об′єму. При цьому використовували формулу Стрижакова-Давидова, яка враховує довжину матки, ширину матки, максимальний передньо-задній розмір матки та постійний коефіцієнт.

Запропонований спосіб об’єктивізації за розмірами матки дозволив провести контроль за темпом росту матки й ефективністю консервативного лікування лейоміоми із використанням інфламофертину у 117 пацієнток з лейоміомою матки віком від 25 до 45 років. Ультразвукове дослідження проводилось апаратом ESAOTE TECHNOS з використанням датчика 5-7 Мгц відповідно за загальноприйнятою методикою.

Результати дослідження. Проведене дослідження показало, що основними ехографічними ознаками лейоміоми матки є наявність вузлів з чіткими, рівними контурами, розташованими зовні на поверхні матки розмірами від 1-2 см до 15-20 см (105 (89,7%) пацієнток). В товщі міометрія виявляються вогнища округлої форми з більш високою ехощільністю, що деформують порожнину матки із зсуненням М-еха, збільшенням розміру матки та її щільності (97 (82,9%) пацієнток). Деформація контурів матки зустрічалась майже у всіх пацієнток (111 (94,9%)). Кальцифікація вузлів зустрічалась майже у кожної третьої пацієнтки (37(31,6%)).

Слід зазначити, що щільність міоматозних вузлів без порушення їх живлення практично не відрізнялася від щільності міометрію. Середній об'єм матки у хворих з міомою при узятті на облік склав 273±41 см3. Нами при спостереженні за жінками з лейоміомою матки застосовувалися різні методи лікування (інфламофертин, золадекс, фітотерапія). При цьому ефективність лікування оцінювалася не лише на підставі скарг хворих, результатах цитологічного дослідження аспіратів і зішкрібів ендометрію, але і даних ультразвукового сканування. При вживанні комплексної терапії у хворих з лейоміомою матки об'єм матки зменшувався до 112±27 см3, тоді як при вагінальному дослідженні матка здавалася збільшеною до 5-6 тижнів вагітності, що відповідає 130-150 см3. Таким чином, суб'єктивність думок лікаря про величину матки розрізнялася в середньому на 50 см3 від об'єктивних даних. Це дозволило нам об`єктивізувати величину матки при підозрі на її швидке зростання і великі розміри майже в 80% випадків. Лише у 19,7% випадків показанням до операції з'явилися великі розміри і швидке зростання матки і в 5,8% швидке зростання.

Висновки. Застосований спосіб ехографічної об’єктивізації за розмірами матки відкриває широкі можливості для контролю за темпом зростання матки і ефективністю проведеного консервативного лікування, дає чітку клінічну орієнтацію відносно хірургічного лікування.