ПРОБЛЕМИ КЛІНІКО-РАДІОЛОГІЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ВИЛОЧКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ДІТЕЙ

Гончар О.А., Гончар Т.О., Уралова Л.Т.

НМАПО ім. П.Л.Шупика, Київ

ВСТУП. Вилочкова залоза (ВЗ, тимус) відіграє надзвичайно важливу роль в життєдіяльності організму людини, являючись центральним органом лімфоїдного кровотворення та імуногенезу. ВЗ виробляє велику кількість (до 40) біологічно активних речовин і гормонів. Вона продукує 11 гормонів, що впливають на імунітет, і зберігає свою активність до глибокої старості людини. В Україні існують суттєві проблеми щодо клініко-радіологічного визначення стану ВЗ. Фактично відсутні радіологічні стандарти для уточнення розмірів (стану) тимуса у віковому аспекті.

Мета. Висвітлити анатомо-фізіологічні особливості та існуючі методики радіологічних досліджень ВЗ. Звернути увагу на закордонні досягнення у вивченні стану тимуса. Підкреслити необхідність подальшого вирішення на сучасному рівні проблем радіоморфометрії та визначення функціонального стану ВЗ у дітей.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ. На основі багаторічного власного досвіду і даних світової літератури вважаємо за необхідне реалізацію наступного: 1. Наукове узагальнення та всебічне висвітлення в лекціях передового досвіду провідних вітчизняних і зарубіжних медичних фахівців, широке обговорення основ стандартизації клініко-радіологічного визначення стану ВЗ на конференціях різного рівня з подальшим впровадженням в клінічну практику новітніх передових технологій її обстеження. 2. Створення фундаментального видання з педіатричної радіології для підготовки фахівців та впровадження його у вищі медичні навчальні заклади України до- та післядипломної освіти. Сподіваємось на активну підтримку та широке залучення медичних фахівців України (радіологів, неонатологів, педіатрів, невропатологів, психіатрів, тощо) до виконання цих методологічних завдань.

ВИСНОВКИ/ 1. Визначають високий ступінь змін нервової системи при синдромі збільшення ВЗ (СЗВЗ). Має місце особливий нервово-психічний статус: малорухливість, сповільнені реакції, високі сухожильні рефлекси, швидку стомлюваність, зниження процесів внутрішнього гальмування. 2. У світі використовують чимало методик радіоморфометрії ВЗ у дітей, результати яких зіставити важко. 3. Найбільш оперативним і безпечним є ультразвуковий метод визначення розміру ВЗ. 4. Назріла необхідність адаптування (чи розробки) програмного забезпечення ультразвукових апаратів для визначення розмірів ВЗ. 5. В Україні проблема клініко-радіологічного визначення стану ВЗ та психо-неврологічного статусу дітей у разі СЗВЗ потребує подальшого вивчення і методологічної стандартизації.