ЗНАЧЕННЯ СОНОЕЛАСТОГРАФІЧНОГО АРТЕФАКТУ BGR У ВИЗНАЧЕННІ ДЛЯ РІДИННОГО КОМПОНЕНТУ УТВОРІВ ЯЄЧНИКІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУ ПУНКЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ
Мухомор О.І., Бубнов Р.В., Бужава І.І., Стефанська Л.Б.
Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, Київ
Вступ. На теперішній час в лікуванні кістозних утворів яєчника надається перевага активній хірургічній тактиці, що пояснюється можливістю малігнізації та незначним арсеналом методів верифікації природи кісти. Активність хірургічної тактики має як позитивні, так і негативні сторони. Побоюючись малігнізації кіст росте кількість необґрунтованих втручань. Більшість кіст підлягають лапароскопічному або лапаротомічному лікуванню. Уточнення діагнозу до операції необхідне для визначення обсягу оперативного втручання, характеру передопераційної підготовки та необхідної кваліфікації хірурга. Авторами повідомлялось про результати пункційного лікування ендометріоїдних кіст яєчників під контролем трансвагінального ультразвукового дослідження у жінок з обтяженим гінекологічним анамнезом [1]. Ультразвукова діагностика з успіхом застосовується для диференціації пухлин матки і придатків. Зіставлення даних ехографії та морфологічного дослідження свідчить про високу точність виявлення пухлиноподібних утворень яєчників і визначення їх внутрішньої структури. Однак в ряді випадків доброякісних новоутворень придатків, особливо у пацієнток пре- та постменопаузального періоду трансвагінальна ехографія не дозволяє диференціювати характер пухлинного росту. Ультразвукове дослідження дозволяє виявити наявність і визначити структуру пухлиноподібних утворень яєчників практично в 100% випадків. Проте використання сірої шкали як єдиного незалежного методу на сьогоднішній день є нераціональним, оскільки не дозволяє оцінити характер пухлинного росту і виділити групи ризику пацієнток. Сьогодні у світі розвивається новий неінвазивний метод обстеження - еластографія. Цей метод розроблений на основі ультразвукового обстеження м'яких тканин. Основна перевага такої діагностики - висока чутливість. За даними В.Є. Гажонової та співав. [2], соноеластографія дає додаткову інформацію про характер структурних змін в яєчнику, недоступну при звичайному ТВУЗД, за рахунок оцінки еластичності тканини. Включення соноеластографіі в комплексний алгоритм діагностики утворень яєчників збільшило чутливість ультразвукового методу від 89% до 94,8%, специфічність від 83% до 93%, точність від 76% до 89%.
Метою дослідження було визначити можливість диференціювання доброякісних і злоякісних утворів яєчників за допомогою нового перспективного напрямку ультразвукової діагностики соноеластографії у визначенні прогнозу пункційних втручань утворів яєчників.
Матеріали і методи. Було проведено пункційне лікування 26 пацієнток з наявністю кістозних уторів яєчника, серед них - 8 пацієнток з кістами єдиного яєчника - пацієнтки гінекологічного стаціонару репродуктивного віку - 29-34 роки (середній вік 32 роки), яким був видалений один яєчник, у єдиному яєчнику попередньо діагностовано ендометриоїдну кісту. Попередньо проведена медикаментозна (гормональна) терапія виявилась неефективною протягом першого року, а ризик втрати єдиного яєчника при оперативному лікуванні був високим за рахунок злукового процесу після перенесених операцій. Усім пацієнткам проведено обстеження у гінеколога, трансвагінальне ультразвукове дослідження, весь комплекс загальноклінічних досліджень. Дані трансвагінального ультразвукового дослідження були типовими для ендометриоїдних кіст. Розміри кіст становили від 35 до 45 мм в діаметрі. Підстав для підозри на малігнізацію кісти яєчника за даними ультразвукового дослідження та клініки не було. Хворих обстежено на апаратах Hitachi HV900 з застосуванням трансвагінальних датчиків з функцією соноеластографії з визначенням соноеластографічного паттерну утвору яєчника. Ми використовували модифіковані класифікації Tsukuba для оцінки даних трансвагінальної соноеластографії. Дані УЗД були порівняні з даними цитологічного та гістологічного дослідження. Оцінювали щільність тканин, що відображається в різних колірних тонах, представлені в порядку з зростання щільності: зростання- червоний, жовтий, зелений і синій.
Результати дослідження та обговорення. У 22 пацієнток (88%) кісти були повністю спорожнені при пункції. Отримано від 30 до 40 мл вмісту різного характеру - густого геморагічного матеріалу при ендометриоїдних кістах, серозного при фолікулярних кістах та цистаденомах, серозно-гнійного та гнійно-геморагічного - при запальних конгломератах. Аспірат був досліджений в гістологічній лабораторії, втановлено діагноз з виключенням малігнізації в усіх випадках. В окремих пацієнток після пункції була призначена гормональна терапія. У 21 пацієнтки (95%), яким проведено успішну аспірацію, вміст кістозних утворів візуалізувався в трьох колірних тонах (синій, зелений і червоний), через артефакт стратифікації – BGR (blue-green-red) - ознака, яка вказує на наявність рідини (рис. 1). При контрольному ультразвуковому дослідженні через 3, 6 та 12 місяців після маніпуляції рецидиву не виявлено. Необхідності повторної пункції не було в жодної з пацієнток.
Висновок. На основі отриманих даних можна стверджувати, що лікувальна пункція кіст під контролем трансвагінального УЗД в окремих випадках, при ретельному відборі пацієнтів та адекватному плануванні процедури, особливо при обтяженому гінекологічному анамнезі, може бути ефективним варіантом вибору лікування. Використання функції соноеластографії є ефективним методом прогнозування вмісту кісти та можливості проведення пункції. Наявність артефакту стратифікації BGR є ефективним маркером наявності рідинного вмісту в кісті. Його виявлення має високу специфічність. Для оцінки чутливості методу необхідні подальші дослідження.
Рисунок 1 - Соноеластографічний паттерн кістозного утвору яєчника. Виявляється артефакт стратифікації – BGR.
Література
1. Мухомор О.І., Бубнов Р.В. Інтервенційні втручання під контролем УЗД в гінекологічній практиці // Репродуктивное здоровье женщины. – 2008. ─ № 2. – С. 55–58.
2. В.Е. Гажонова, С.О. Чуркина, Е.Б. Савинова, Е.А. Хохлова, А.В. Зубарев СОНОЭЛАСТОГРАФИЯ В ДИАГНОСТИКЕ ОБРАЗОВАНИЙ ЯИЧНИКОВ / Кремлевская медицина. Клинический вестник. – 2009. – N 3. – c 32-37.