Аналіз можливостей ультрасонографії в діагностиці дегенеративного стенозу хребетного каналу
Абдуллаєв Р.Я., Пономаренко С.О., Семікоз Н.Г.
ХМАПО
В діагностиці дегенеративно-дистрофічних процесів поперекового відділу хребта, його ранніх стадій, залишається актуальним пошук нових методик дослідження, особливо, такого методу, який був би простим, доступним, нешкідливим і водночас давав би достовірну інформацію, необхідну для визначення подальшої тактики і лікування.
Аналіз даних літератури і наші спостереження свідчать, що ультразвуковий метод швидко розвивається і останнім часом активно впроваджується в діагностику захворювань опорно-рухової системи.
Метою дослідження є підвищення ефективності діагностики дегенеративного стенозу поперекового відділу хребта шляхом розробки і впровадження комплексу ультразвукових критеріїв.
Матеріали та методи: обстежено 128 хворих, віком 20-60 років, з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. Усім пацієнтам проведено клінічне обстеження, рентгенологічне, ультразвукове дослідження поперекового відділу хребта з використанням режимів кольорового і енергетичного Допплера, виконано МРТ (83 чол.). Групу порівняння складалась з 21-ї практично здорової особи віком 20 - 40 років.
УЗД проводилось трансабдомінальним доступом (використовували конвексні електронні датчики з частотою 3 Мгц), шляхом покрокового сканування всіх МХД у поперечній і поздовжній площинах, у режимі сірої шкали і доповнювалося методикою кольорового та енергетичного допплерівського картування.
Результати досліджень. При зіставленні отриманих даних УЗД, МРТ і клінічної картини стенозу ХК (СХК), було розроблено класифікацію СХК та запропоновано і запатентований спосіб його діагностики (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація СХК за тяжкістю відповідно до даних УЗД
Вид стенозу | Параметр ХК | |
площа, см2 | сагітальний розмір, мм | |
Норма | > 2,3 | >16 |
Граничний | 2,3-1,8 | 16,0-14,1 |
Незначний | 1,8-1,5 | 14,0-12,1 |
Помірний | 1,5-1,1 | 12,0-10,1 |
Тяжкий | <1,1 | < 10 |
Запропонована класифікація базується на оцінці величини сагітального розміру і площі ХК, виміряній планіметричним шляхом при УЗД. У класифікації виділено граничний стеноз («група ризику»), - такий стан, при якому немає клінічних проявів захворювання, але параметри ХК при УЗД менше за норму і дорівнюють: площа – 2,3 - 1,8 см2, сагітальний розмір ХК – 14,1 - 16,0 мм. У процентному співвідношенні помірний стеноз ХК склав 44 %, незначний – 33 % і важкий – 23 % хворих.
В результаті дослідження у 42 чоловік (87,5 %) діагностовано дегенеративний СХК зокрема: в 22,91 % – концентричний (зменшення всіх розмірів ХК); у 37,5 % - латеральний, при якому значно зменшувався фронтальний розмір і площа ХК, а сагітальний розмір залишався без змін, визначалась деформація ДМ, корінцевий канал звужувався на боці ураження (не менше як на 3 мм порівняно з протилежним боком); у 10,4 % випадків діагностовано центральний СХК, який характеризувався зменшенням передньозаднього розміру та площі ХК, деформацією ДМ (зустрічався у випадках медіанних або парамедіанних гриж); у 6,4 % випадків – форамінальний.
СХК в 39,6 % осіб також поєднувався з гіпертрофією жовтої зв‘язки (ГЖЗ), яка при УЗД визначалась як розширення простору між заднім листком твердої мозкової оболонки і кістковим контуром дужки хребця. Структура зв'язки залишалась однорідною, ехогенність – середньою чи підвищеною. ГЖЗ була симетричною у 28,6%, асиметричною у 6,7 %, коли стовщення було більш виражене на одному боці.
Основним допплерографічним критерієм порушення епідурального кровотоку при виявленні СХК, було значне збільшення інтенсивності і швидкості кровотоку (до 10 - 12см/сек) переважно в сегментах L4-L5 і L5-S1.
Висновок: При порівнянні різних видів стенозу (всього 48 випадків) і методів їх діагностики всі види стенозу було діагностовано за допомогою МРТ (100 %), при УЗД – 87,5%, методом рентгенографії – 62,5 %. Найбільша питома вага припадала на дегенеративний стеноз – 87,5 % від всіх випадків. У виявленні дегенеративного стенозу УЗД всього на 8,3 % поступалося МРТ, а порівняно з рентгенографією на 29,1 % перевищувало її (p < 0,01). При порівнянні результатів УЗД і даних МРТ в діагностиці стенозу хребетного каналу параметри діагностичної цінності УЗД такі: чутливість – 87,5 %; специфічність – 88,5%; точність – 87,9 %; ППЦ – 91,3 %; НПЦ – 83,7 %.
Таким чином, результати діагностичної спроможності ультрасонографії переконливо свідчать, що впровадження комплексу ультразвукових критеріїв підвищує якість діагностики дегенеративного стенозу хребетного каналу поперекового відділу хребта.