КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ УЛЬТРАСОНОГРАФІЇ У ПАЦІЄНТІВ З СИНДРОМОМ ПЛЕВРАЛЬНОГО ВИПОТУ
Халатурник І.Б.1, Абдулаєв Р.Я.2, Кучер А.Р.3
1ОКУ Лікарня швидкої медичної допомоги м.Чернівці, 2ХМАПО, 3ЛНМУ ім. Данила Галицького
Вступ. Накопичення рідини в плевральних синусах супроводжує близько 80 нозологічних форм різних захворювань. Частіше плеврит виникає на фоні неспецифічних запальних процесів у легенях, туберкульозі, раку легень, раку молочної залози та у хворих із серцевою недостатністю. Частота плевральних випотів у загальній структурі захворювань становить від 3,8 % до 25%.
Мета роботи. Обґрунтування ефективності ультрасонографії (УСГ) в діагностиці плеврального випоту.
Матеріали та методи. Обстежено 115 пацієнтів з синдромом плеврального випоту, які лікувалися в ЛШМД м. Чернівці протягом 2011-2013 рр. З них – 68 (59,13%) чоловіків та 47 (40,87%)жінок. Для візуалізації використовували ультразвукові апарати УДС-6Д з датчиком 3С5А фірми EMANSIS та портативний DP – 3300 з електронним конвексним датчиком 35С50ЕВ фірми Mindray. Обстеження проводилось після проведення рентгенографії органів грудної клітки в пошуковому та прицільному режимах. Результати обстеження фіксували на фотопапір.
Результати. Із 115 обстежених пацієнтів у 26 (22,6%) виявлено гідроторакс, який діагностувався переважно у хворих на серцеву недостатність та цироз печінки, в останніх він супроводжувався асцитом; гемоторакс виявлено у 10 (8,7%) хворих, що пов'язаний з травмами грудної клітки; плеврит пухлинної етіології виявлено у 8 (7%) пацієнтів; серозний плеврит виявлено в 25(21.7%) випадках, серозно-фібринозний ексудативний плеврит у 18 (15.6%) випадках; тотальна емпієма виявлена в 8(7%) випадках, осумкована емпієма плеври в 5 (4.4%) випадках.В 2 рази частіше зустрічався правосторонній плевральний випіт. У 85 (74%) пацієнтів була виконана діагностична пункція плевральної порожнини під контролем УЗД з подальшим бактеріологічним та бактеріоскопічним дослідженням. Аналіз результатів бактеріологічного дослідження та ультразвукової картини плеврального випоту не співпав у 7 (8.2%) пацієнтів. Практично в усіх пацієнтів 112 (97,4%) була проведена рентгенографія органів грудної клітки. При порівнянні рентгенографії та УЗД плевральний випіт при УЗД виявлявся від 5 мл в той час, коли на рентгенографії від 100 мл і більше. 28 пацієнтам була проведена комп’ютерна томографія органів грудної клітки в порівнянні з ультразвуковою картиною наші результати співпадали.
Ультрасонографія - безпечний метод діагностики, який дозволяє зменшити променеве навантаження на пацієнта та медичний персонал. Метод є високоінформативним щодо виявлення невеликої кількості рідини в реберно-діафрагмальних синусах та у визначенні його структури. Чутливість УСГ при виявленні та оцінці плеврального випоту перевищує рентгенографію.
Висновки. Трансторакальна УСГ є методом вибору діагностики малої кількості рідини в плевральній порожнині, високоінформативна у визначенні об’єму випоту, його локалізації та ехоструктури. УСГ є пріоритетним методом для визначення точки для плевральної пункції та динамічного спостереження за пацієнтами з плевральним випотом.