КОРЕЛЯЦІЙНІ ПАРАЛЕЛІ МІЖ ВЕГЕТАТИВНИМ СТАТУСОМ ТА РІВНЕМ БІЛІАРНИХ ДИСФУНКЦІЙ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С
Дементій Н.П., Зигало Е.В., Демешкіна Л.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпропетровськ
Вступ. Хворі на хронічнрй вірусний гепатит С із сполученими біліарними дисфункціями потерпають від проявів астено-вегетативного синдрому.
Мета роботи: підвищити ефективність діагностики дисфункцій БТ при хронічному гепатиті С на підставі визначення функції жовчного міхура (ЖМ) та сфінктера Оді (СфО) в залежності від стану вегетативної нервової системи.
Матеріали і методи. Проведене обстеження 70 пацієнтів на хронічний вірусний гепатит С. Функціональний стан ЖМ визначали після холекінетичного сніданку за методикою З.А.Лемешко. Скорочувальну здатність ЖМ оцінювали за зміною його об’єму до і після жовчогінного сніданку. Як жовчогінний сніданок використовували 20% розчин сорбіту Вимірювання проводили натще, потім кожну хвилину до п’ятої та кожні 5 хв. до максимального спорожнення ЖМ, після чого об’єм його вимірювали кожні 10 хв. Аналізуючи моторно-евакуаторну функцію жовчовивідної системи враховували: об’єм ЖМ натще, тривалість латентного періоду після жовчогінного сніданку, час максимального скорочення порожнини ЖМ та ефективність жовчовиділення при максимальному його скороченні. Моторна функція вважалась нормальною, якщо після 20–40 хвилин після прийому 20% розчину сорбіту максимальне скорочення об’єму ЖМ складало 40–70%. Тонус сфінктера Оді аналізували за часом латентного періоду. Вегетативний статус хворого вивчали за допомогою визначення вегетативного тонусу (ВТ): вивчався індекс Кердо (ВІК) та індекс напруження (ІН); вегетативної реактивності (ВР): вивчався показник ІН2/ІН1; вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД) за допомогою прироста показника (ΔІН).
Результати. За результатами УЗД хворі розподілилися на групи за характером розладів моторики БТ: I група – з гіпомоторикою ЖМ та спазмом СфО – 48 (68,6%); II - з гіпомоторикою ЖМ та гіпотонусом СфО – 11 (15,7 %); III – з гіпермоторикою ЖМ та спазмом CфО – 41 (58,7 %). У 83,3 % хворих I групи спостерігався ваготонічний ВТ на тлі асимпатикотонічної ВР із недостатнім ВЗД, про що свідчила висока негативна кореляція між максимальним скороченням ЖМ та показниками ВІК, ІН2/ІН1 та ΔІН (r=-0,65). У всіх хворих II групи визначався ваготонічний ВТ із гіперсимпатикотонічною ВР та недостатнім ВЗД з позитивною кореляцію між часом латентного періоду та показниками ІН та ΔІН (r=+0,67). В III групі у половини хворих відзначався симпатикотонічний ВТ, гіперсимпатикотонічна ВР, надлишковим ВЗД (позитивна кореляція між ефективністю жовчовиділення та показниками ВІК, ІН2/ІН1 та ΔІН (r=+0,77).
Висновки. У хворих із гіпотонією ЖМ та СфО спостерігалось зниження вегетативних реакцій Навпаки, у хворих із гіпертонусом ЖМ та СфО – напруження у системі ВНС.
Таким чином, для оптимізації діагностики та лікування біліарних дисфункцій у хворих на хронічний гепатит С із вегетативними порушеннями необхідно вивчати вегетатину нервову систему у взаємозв’язку із біліарними порушеннями