УЛЬТРАЗВУКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТРОМБОЗУ ГЛИБОКИХ ВЕН У НЕВІДКЛАДНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ
Матвійчук Б.О.1, Федчишин Н.Р.1, Смагло З.Ф.2
1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Львівська комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги
Вступ. Проблема профілактики та лікування венозних тромбоемболічних ускладнень залишається актуальною, і до тепер невирішеною проблемою сучасної клінічної медицини. Частота тромбозу глибоких вен (ТГВ) щорічно складає 90-220 випадків на 100 тис. населення при смертності від тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) 40-70 на 100 тис. При цьому найбільшу загрозу для життя являють собою так звані емболонебезпечні форми, при яких тромб має єдину точку фіксації в дистальному відділі, а його проксимальна частина не кріпиться до венозної стінки. Цей факт має велике практичне значення, оскільки хворим із зазначеною формою тромбозу необхідно виконувати ендоваскулярне або відкрите хірургічне втручання з метою запобігання життєво загрозливої емболізації легеневого русла.
Мета дослідження. Шляхом ультразвукового дуплексного ангіосканування (УЗДАС) вен нижніх кінцівок встановити частоту та тип тромбозу глибоких вен у пацієнтів, оперованих з приводу гострих захворювань органів черевної порожнини.
Матеріали і методи. Проспективно аналізовано 421 хворого, оперованого з гострою абдомінальною хірургічною патологією в клініці хірургії та ендоскопії ФПДО ЛНМУ імені Данила Галицького впродовж 7 років (2006-2012 рр.). Середній вік склав – 59,3±11,3 роки. Переважали чоловіки – 53%. Тривалість захворювання: до 6 годин – 135 (32,1%) пацієнтів, від 6 до 24 годин – 126 (29,9%) та більше 24 годин – 160 (38,0%) відповідно.
Операційні втручання було виконано з приводу наступної хірургічної патології: гостра непрохідність кишок – 103 (24,5%) випадках, в тому числі спричинена обструктивним раком – 70 (16,7%); гострий апендицит – 90 (21,3%); защемлена грижа – 74 (17,5%); гострий холецистит – 63 (14,9%); перфораційна виразка шлунка або 12-палої кишки – 55 (13,1%); абдомінальна травма – 20 (4,8%); тромбоз в басейні мезентерійних судин – 11 (2,6%); гострий перфораційний дивертикуліт ободової кишки – 5 (1,9%). Втручання виконано впродовж доби за допомогою комбінованого ендотрахеального наркозу або епідурального знечулення. Середня тривалість операції – 114±66,9 хвилин. Післяопераційна летальність склала 6,2%.
Дослідження вен нижніх кінцівок та малого тазу проводили у відділенні ультразвукової діагностики на апаратах експертного класу: "Ultima Pа" (Україна) та "Siemens Acuson Cypress" (Німеччина) високочастотним лінійним та конвекційним трансдюсерами 5-10 МГц. Обстеження проводили білатерально поліпозиційно з обов'язковою візуалізацією на всьому протязі підшкірних вен, клубових, поверхневих та глибоких стегнових, підколінних та гомілкових вен, а також суральних синусів. Діагностику виконували безпосередньо перед операцією, на 3-4 та 7-8 добу після неї.
Результати. У результаті узагальнених даних дослідження виявлено 89 (21,1 %) випадків тромбозу в басейні нижньої порожнистої вени, з них 52 (59,4 %) проявились ознаками набряку кінцівки, пастозності та больового симптому та оклюзійним типом тромбозу при ультразвуковому досліджені. Решта 37 (40,6%) випадків ТГВ протікали безсимптомно та були верифіковані завдяки УЗДАС. У групі з субклінічним перебігом ТГВ флотацію верхівки тромба більше 4 см. верифіковано у 24 (64,9%) випадках, що становить 26,9% від усіх хворих з ТГВ та 5,7% серед оперованих пацієнтів.
Висновки. За допомогою методу УЗДАС оцінено загрозу ембологенної транслокації тромба та потенційної ТЕЛА – у 26,9 % пацієнтів з ТГВ, що становить 5,7% усіх оперованих хворих з гострою абдомінальною хірургічною патологією і дає можливість своєчасно застосувати відповідне лікування.